Listen to the text.

terça-feira, 10 de novembro de 2015

Victoria and Albert Museum. The world's leading museum of art and design. Japanese Art & Design - Shape and Balance

As the world's leading museum of art and design, the V&A enriches people's lives by promoting the practice of design and increasing knowledge, understanding and enjoyment of the designed world.

Japanese Art & Design

Shape is an important element of Japanese style and decoration. The most obvious forms are those based on the square and rectangle, which are used for lacquer boxes, chests, screens and some ceramics. Rectangles, which represent an artificial form not often found in nature, are used to create the T-shaped outline of the kimono. Curved and circular shapes arc thought to suggest intuition and inspiration

Many objects contain elements of both forms. For example, though lacquer boxes, screens and kimono are rectangular in shape, they may be decorated with curving, fluid patterns using natural motifs. Samurai costume consists of both angular and curved elements; samurai were meant to have insight as well as strength. Unornamented surfaces are an essential part of the Japanese decorative repertoire. Plain surfaces are valued as highly as patterned, just as the silences in classical Japanese music are thought to be as important as the notes played. 'Quiet' space provides a balance to 'noisy' ornament. This can most easily be seen on regular forms. You will find ceramics decorated with a small picture and a large amount of background, prints with plain backgrounds or with a high proportion of unprinted paper, and decorated lacquer boxes and screens that display large areas of black unadorned lacquer.

Japanese decoration often divides a surface diagonally, balancing a design with space across a diagonal plane. This breaks up the regular geometry of a polygon giving an impression of asymmetry.

idded vase, Namikawa Yasuyuki, Japan, about 1880-1890. 





V&A South Kensington. Cromwell Road. London SW7 2RL





http://www.vam.ac.uk/content/articles/j/japanese-art-and-design-themes/

Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.

Vamos compartilhar.

Museos: Las Recreaciones Virtuales

En estos últimos años, en los museos y centros de interpretación del patrimonio, ha habido una autentica revolución en lo que tiene que ver con la tecnología de recreación de la realidad, lo que podríamos denominar "la virtualización del patrimonio". Es evidente que toda esta tecnología de última generación es una herramienta fantástica si se utiliza bien y a la que no hay que tenerle miedo, no en su aplicación ni por su coste, siendo mucho más asequible de lo que aparenta.


Lo que para nosotros es imprescindible es tener la oportunidad de hacer recreaciones que contextualicen los contenidos, que podamos "revivir" situaciones como si fuéramos capaces de viajar en el tiempo. De nada sirve colocar un objeto en una vitrina, y no digamos docenas, para que esa historia pueda ser comprendida y valorada por todos, no solo por los eruditos, sino por todo el conjunto de la sociedad, incluidos los niños y niñas, por supuesto. Además, somos enemigos acérrimos de los paneles llenos de texto, es mucho mejor que nos cuenten la historia y nos la cuenten bien, o las ciencias, o la tecnología, sea cual sea el contenido, que resulte atractivo y, sobre todo, entendible.

Archivo EVE

Debemos adaptarnos a los tiempos, y a la sociedad moderna fundamentalmente, si queremos que los visitantes vuelvan a los museos. La tecnología acerca a las personas a que disfruten de una experiencia diferente por lo interactiva que pueda llegar a ser. La implicación del visitante con el contenido es fundamental. El visitante el museo no debe ir al contenido, esforzarse en entenderlo, el contenido debe bajara al visitante, no porque seamos tontos, no, es sencillamente para que la asimilación de información resulte agradable y no sea un trabajo agotador como ocurre en la mayor parte de los museos. Los museos no deben cansar, deben divertir.


La tecnología permite hacer recreaciones en 3D, generar realidad virtual o realidad aumentada. Permite apoyar de manera de manera considerable y relevante las propuestas de educación patrimonial, haciendo el proceso de comunicación muy divertido por lo contextualizado que resulta, como os decíamos. Si además del uso de la realidad virtual o la realidad aumentada, por ejemplo, el presupuesto da para crear escenarios, dioramas, recreaciones también físicas, entonces ¿para qué queremos más? La experiencia didáctica será completa.


En cualquiera caso, tampoco podemos confundir el medio con el fin. Hay que tener muy claras las finalidades y los objetivos que se han establecido en el proyecto museológico y didáctico, empleando estos recursos si el dinero lo permite y cuando sea posible, en los momentos en los que realmente las soluciones tecnológicas aporten un complemento significativo al discurso sociocultural desarrollado a partir de la exposición amable del patrimonio.







Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.

Vamos compartilhar.






* Algunos archivos multimedia no se muestran en este correo electrónico pero se pueden ver en el sitio web.

Museu D. Diogo de Sousa e Complexo das Sete Fontes na rota da Bullire

No âmbito da iniciativa “Hoje vamos ao Museu!” a Associação Cultural Bullire organiza no próximo dia 8 de novembro vista ao Museu D.Diogo de Sousa e ao Monumento Nacional Complexo Barroco das Sete Fontes, ambos em Braga.

Em nota explicativa, a Bullire destaca que “o objetivo é dar a conhecer e valorizar o espólio cultural da região num ambiente informal e de companheirismo a que vamos habituando todos os participantes”.





“Porque acreditamos que a cultura deve ser acessível a todos,
estas visitas realizam-se aos domingos, dias em que,
por norma, as entradas nos museus são gratuitas”,
frisa em comunicado de imprensa a Bullire.





No Museu D. Diogo de Sousa a proposta passa por “viagem no tempo do Paleolítico até à Alta Idade Média, com especial destaque para a vivência da época romana, em Bracara Augusta”.

Já o complexo das Sete Fontes, Monumento Nacional, é uma obra de engenharia hidráulica, datada do século XVIII, com inestimável valor histórico, ambiental, cultural e arquitectónico”.
NOTA Editor: O encontro está marcado para as 10h00, na antiga Adega Cooperativa de Vila Verde. A deslocação será realizada com transporte próprio e partilha de boleias (a coordenar no local) e para o almoço propomos aproveitar ao máximo as valências do museu, nomeadamente, a respectiva cafetaria e jardim.



http://vilaverde.net/2015/11/06/museu-d-diogo-de-sousa-e-complexo-das-sete-fontes-na-rota-da-bullire/

Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.

Vamos compartilhar.

A história de Pernambuco, Brasil, no Museu do Instituto Arqueológico -- The history of Pernambuco, Brazil, in the Museum of the Archaeological Institute. -- Історія Пернамбуку, Бразилія, в музеї інституту археології

Aberto ao público em 1866, o museu é um dos mais antigos em atividade no Brasil. Funciona num prédio da Rua do Hospício, no Centro do Recife


Carruagem ingles do século 19 e a
evolução dos transportes do passado


O arquiteto José Luiz Mota Menezes costuma definir o museu do Instituto Arqueológico, Histórico e Geográfico Pernambucano como um paraíso na cidade atribulada. Faz sentido. O prédio está localizado na movimentada Rua do Hospício, no Centro do Recife. Lá dentro, o tempo é outro, eternizado em objetos do cotidiano de aristocratas, escravos, religiosos e revolucionários que ajudaram a construir a nossa história.

Inaugurado em 1866, o Museu do Instituto Arqueológico é o primeiro do Estado e um dos mais antigos em funcionamento no País, com 149 anos. As salas do sobrado guardam relíquias, como a espada com a qual José de Barros Lima, o Leão Coroado, deflagrou a Revolução de 6 de março de 1817, Data Magna de Pernambuco. O bicentenário do movimento separatista será comemorado em 2017. “É uma das principais peças do museu”, diz o historiador e sócio da entidade George Cabral.

Na lista de objetos curiosos há uma toalete do século 19 confeccionada em Londres, mas a madeira é folheada com jacarandá do Brasil. O móvel, cheio de gavetas, ficava no quarto de dormir. Uma das gavetas escondia o penico, outra apoiava um pote com água limpa para a higiene do corpo, conta George

Cadeiras de arruar, onde mulheres e padres eram carregados por escravos, também estão em exposição. “Era um meio de transporte não só para as mulheres se livrarem das ruas alagadas, sujas de lama, urina, bicho morto e animais vivos. Nas liteiras, elas se locomoviam com privacidade”, explica o historiador.

O museu do instituto é um bom lugar para o visitante dar um rosto a pessoas que conhecemos apenas como nome de ruas e avenidas. Nas paredes há quadros com retratos do conselheiro Rosa e Silva, Sigismundo Gonçalves, Nunes Machado, Manuel Borba, Conde da Boa Vista e Gervásio Pires. Este último, diz George, foi um dos líderes da Convenção de Beberibe, que manteve Pernambuco independente da corte no Rio de Janeiro e de Lisboa no período de outubro de 1821 a setembro de 1822.

Outra peça interessante – e que remete a um debate bem atual, sobre a amamentação em público – é uma imagem de Nossa Senhora do Leite, que foi retirada das igrejas católicas no fim do século 18, por ordem do Vaticano. “A imagem mostra Nossa Senhora amamentando, por isso foi proibida”, observa George.

“O mais importante, ao entrar num museu, é sair dele sabendo algo do que se viu. E a peça só fala se você conseguir falar com ela. Reorganizamos os objetos com essa finalidade”, diz José Luiz, presidente do Instituto Arqueológico. A entidade recebe o público de segunda a sexta das 9h às 17h e aos sábados, das 9h às 12h. O ingresso para o museu, a casa 130 da Rua do Hospício, custa R$ 2.

Desde 2014, o prédio tem elevador para visitantes com dificuldades de locomoção, piso tátil e legendas em Braille para cegos e ganhou novo jardim, com bancos para quem quiser sentar, se apropriar do espaço e contemplar um canhão de bronze do século 17, da antiga Companhia das Índias Ocidentais, empresa que financiou a ocupação holandesa no Nordeste do Brasil, de 1630 a 1654.

É esse jardim que conduz à biblioteca, considerada uma das melhores em história de Pernambuco, pela qualidade das obras, destaca José Luiz. “Temos material para pesquisas em história, cartografia, turismo e geografia. Ampliamos a área física e agora estamos higienizando os livros. O acervo conta com testamentos e inventários que recebemos do Tribunal de Justiça de Pernambuco, um rico material para estudos”, diz ele.







http://jconline.ne10.uol.com.br/canal/cidades/geral/noticia/2015/11/08/a-historia-de-pernambuco-no-museu-do-instituto-arqueologico-206951.php

Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.

Vamos compartilhar.





--in - via tradutor do google

Opened in 1866, the museum is one of the oldest in operation in Brazil. It works in a building of the Hospice Street, in Recife Center



English chariot of the 19th century and
changes in last transport


The architect José Luiz Mota Menezes usually define the museum of the Archaeological Institute, History and Geography Pernambucano as a haven in troubled city. Makes sense. The building is located on bustling's Hospice, in Recife's center. Inside, the time is another, immortalized in everyday objects of aristocrats, slaves, religious and revolutionary who helped build our history.

Opened in 1866, the Museum of the Archaeological Institute is the first of the state and one of the oldest in operation in the country, with 149 years. The floor of the rooms keep relics like the sword with which José de Barros Lima, the Lion Crowned, sparked the revolution of March 6, 1817, Magna Date of Pernambuco. The bicentennial of the separatist movement will be celebrated in 2017. "It's one of the main parts of the museum," says historian and partner of George Cabral entity.

In the list of curious objects there is a 19th century toilet made in London, but the wood is veneered with rosewood from Brazil. The mobile, full of drawers, kept in the bedroom. One of the drawers hid the potty, another rested a pot with clean water for hygiene of the body, says George

Arruar chairs where women and priests were carried by slaves, they are also on display. "It was a means of transport not only for women themselves out of flooded streets, muddy, urine, dead animals and live animals. In litters, they locomoviam privately, "explains the historian.

The museum of the institute is a good place for the visitor put a face to people we know only as the name of streets and avenues. On the walls there are pictures with advisor Pictures Rosa e Silva, Sigismund Gonçalves Nunes Machado, Manuel Borba, Boa Vista and Conde Gervasio Pires. The latter, says George, was one of the leaders of Beberibe Convention which kept Pernambuco independent court in Rio de Janeiro and Lisbon from October 1821 to September 1822.

Another interesting piece - and which refers to a very current debate about breastfeeding in public - is an image of Our Lady of the Milk, which was removed from Catholic churches in the late 18th century by order of the Vatican. "The picture shows Our Lady breastfeeding, so it was forbidden," says George.

"Most importantly, when entering a museum, it is out of it knowing something to be seen. And the piece speaks if you can talk to her. Reorganized objects for this purpose, "says José Luiz, president of the Archaeological Institute. The entity receives the public Monday to Friday from 9h to 17h and on Saturdays from 9am to 12pm. Admission to the museum, the house of 130 Asylum Street, costs R $ 2.

Since 2014 the building has a lift for visitors with mobility problems, tactile floor and captions in Braille for the blind and gained new garden with benches for those who want to sit back, take ownership of the space and contemplate a bronze cannon from the 17th century, the old West India Company, the company that financed the Dutch occupation in the Northeast of Brazil, 1630-1654.

It is this garden that leads to the library, considered one of the best in history of Pernambuco, the quality of works, said José Luiz. "We have material for research in history, cartography, geography and tourism. We expanded the physical area and we are now hygienizing books. The collection includes wills and inventories have received the Court of Pernambuco, rich material for study, "he says.




--ucrania - via tradutor do google

Відкрито в 1866 році, музей є одним з найстаріших в експлуатацію в Бразилії. Він працює в будівлі хоспісу-стріт, в центрі Ресіфі



Англійська колісниця 19-го століття і
Зміни в останній транспорту


Архітектор Хосе Луїс Мота Менезес як правило, визначають музей Інституту археології, історії та географії Пернамбукано як притулок в неспокійному місті. Це має сенс. Будівля знаходиться на жвавому хоспісу, в центрі в Ресіфі. Всередині, час інший, увічнені в повсякденних об'єктів, аристократів, рабів, релігійних та революційних, які допомогли побудувати нашу історію.

Відкрито в 1866 році, музей Інституту археології є першим з держави і одним з найстаріших в експлуатацію в країні, з 149 року. Пол з кімнат тримати реліквії, як мечем, з яким де Баррос Хосе Ліма, Лев коронований, викликало революцію 6 березня 1817, Magna Дата Пернамбуку. Двохсотріччя сепаратистського руху відзначатиметься в 2017 році "Це одна з основних частин музею," говорить історик і партнер Джордж Кабрал особи.

У списку об'єктів цікавих є туалет 19 століття, виробляються в Лондоні, але дерево обклеєна палісандра з Бразилії. Мобільний, повний ящиків, зберігаються в спальні. Один з ящиків сховав горщик, інший поклав горщик з чистою водою для гігієни тіла, говорить Джордж

Arruar стільцями, де жінки і священики були проведені рабами, вони також на дисплеї. "Це було транспортний засіб не тільки для самих жінок із затоплених вулиць, брудною, сечі, мертвих тварин і живих тварин. У пометов, вони locomoviam в приватному порядку, "пояснює історик.

Музей інституту є хорошим місцем для відвідувачів поставити обличчям до людей, яких ми знаємо тільки як ім'я вулиць і проспектів. На стінах картини з радником Pictures Роза е Сільва, Сигізмунда Гонсалвіша Нуньєс Мачадо, Мануель Боротьби, Boa Vista і Conde Хервасіо Пірес. Останнє, говорить Джордж, був одним з лідерів Беберібе Конвенції, які зберігаються Пернамбуку незалежний суд в Ріо-де-Жанейро і Лісабоні з жовтня 1821 по вересень 1822.

Ще один цікавий шматок - і яка відноситься до дуже нинішньої дискусії про грудному вигодовуванні на публіці - це образ Богоматері молоко, яку було вилучено з католицьких церков в кінці 18 століття за наказом Ватикану. "На знімку Богоматір'ю грудне вигодовування, так що було заборонено," говорить Джордж.

"Найголовніше, при вході музеї, це з нього щось, знаючи, не було видно. І шматок каже, якщо ви можете поговорити з нею. Реорганізовані об'єкти для цієї мети ", говорить Хосе Луїс, президент Археологічного інституту. Підприємство отримує суспільне понеділка по п'ятницю з 9 до 17 годин і по суботах з 9 ранку до 12 вечора. Вхід в музей, будинок 130 Asylum Street, витрати R $ 2.

З 2014 року будівля має ліфт для відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями, тактильної поверсі і підписи, виконані шрифтом Брайля для сліпих і накопиченого новий сад з лавками для тих, хто хоче, щоб сидіти склавши руки, взяти на себе відповідальність просторі і споглядати бронзову гармату 17-го століття, старий Вест-Індська компанія, компанія, яка фінансується голландською окупації на північному сході Бразилії, 1630-1654.

Саме це сад, який веде до бібліотеки, вважається одним з найкращих в історії Пернамбуку, якість робіт, сказав Хосе Луїс. "У нас є матеріал для досліджень в історії, картографії, географії та туризму. Ми розширили фізичну область, і ми тепер hygienizing книги. Колекція включає в себе заповіту і запаси отримали суд Пернамбуку, багатий матеріал для вивчення ", говорить він.

Arte tumular CEMITÉRIO São Francisco de Paula, Curitiba, Paraná, Brasil. -- Funerary art CEMETERY San Francisco de Paula, Curitiba, State of Parana. - Похоронна мистецтво КЛАДБИЩЕ Сан-Франциско де Паула, Куритиба, штат Парана. -

A professora Letícia Andreatta, o marido e o filho reservaram a manhã desta quarta-feira (9) para um programa diferente: participaram da visita guiada ao cemitério São Francisco de Paula, o Cemitério Municipal. Assim como eles, mais de 100 pessoas correram para se inscrever para os grupos que nos próximos dias irão conhecer detalhes do cemitério, guiados pela pesquisadora Clarissa Grassi.



Detalhes do Cemitério Municipal atraem curiosos para visita guiada


Letícia diz que foi movida pela curiosidade. “É muito interessante, principalmente porque conta a história de Curitiba. São personagens reais”, disse a professora.

As três visitas marcadas para julho estão com todas as vagas preenchidas. A previsão é que na próxima semana sejam anunciadas as datas programadas para agosto. Os grupos, com 35 pessoas, unem jovens e adultos que, em duas horas, ouvem atentos as explicações detalhadas sobre 54 túmulos, suas obras de arte e a simbologia.

Para Andrea Salgueiro, a visita monitorada superou as expectativas. “O cemitério é o espelho de uma cidade. Já tinha feito o percurso em Buenos Aires e agora, com a oferta feita pela Prefeitura de Curitiba para conhecer o cemitério daqui, não podia perder a oportunidade. E valeu a pena”, disse Andrea, que também participou do grupo nesta quarta.

O historiador Marcio Santos era um dos mais atentos do grupo. Anotou todas as informações e os significados dos túmulos, esculturas e obras de arte e de grande valor histórico. “Estou gostando muito. É exemplar”, disse ele.

A guia é a pesquisadora Clarissa Grassi, que há 11 anos estuda a arte tumular no Cemitério Municipal de Curitiba e está lançando seu segundo livro, intitulado “Guia de visita ao cemitério municipal”. “São mais de 100 túmulos representativos inseridos no livro”, explicou. Ela também é autora do livro “Um Olhar... A Arte do Silêncio”, sobre o mesmo assunto.

“Faço um trabalho voluntário para a Prefeitura de Curitiba, monitorando grupos de visita ao cemitério e tenho notado que a curiosidade é o que move a vinda das pessoas. Elas querem saber o que tem de significativo”, diz a pesquisadora, lembrando que a simbologia existente nos túmulos dá uma boa noção da história da cidade.

O Cemitério São Francisco de Paula abriga muitos túmulos com esculturas e obras arquitetônicas, o que o torna um museu a céu aberto. O passeio é uma aula de história e do desenvolvimento social e econômico da cidade a partir do fim do século 19. A utilização de materiais nobres como o mármore Carrara, azulejos e ferragens vindos da Europa e a suntuosidade na construção de mausoléus, capelas e túmulos mostram o poder econômico das famílias pioneiras. “Muitos túmulos ostentam esculturas sacras que são verdadeiras obras de arte”, diz Clarissa.

O Cemitério Municipal abriga mais de 80 mil mortos. São 160 anos de história e muitos significados que podem ser vistos em trabalhos esculpidos em granito, mármore e bronze de artistas famosos. “É um verdadeiro acervo escultórico e arquitetônico a céu aberto, guardando os restos mortais de muitas personalidades imortais de nossa história”, explica Clarissa. Ela diz que a arte tumular é uma cultura preservada no silêncio e muito interessante de ser contemplada.

fonte: @edisonmariotti #edisonmariotti 

colaboração: Lia Moro

http://www.curitiba.pr.gov.br/noticias/detalhes-do-cemiterio-municipal-atraem-curiosos-para-visita-guiada/33488

Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.

Vamos compartilhar.


--IN
The teacher Leticia Andreatta, her husband and son booked the morning of Wednesday (9) for a different program: participants of the guided visit to the cemetery San Francisco de Paula, the Municipal Cemetery. Like them, more than 100 people rushed to sign up for the groups that in the coming days will know details of the cemetery, led by researcher Clarissa Grassi.

Municipal Cemetery Details attract curious to tour
Leticia says she was moved by curiosity. "It is very interesting, especially because it tells the story of Curitiba. Are real characters, "said the teacher.

The three visits scheduled for July are with all positions filled. It is expected that next week will be announced the dates scheduled for August. Groups with 35 people, unite young people and adults who, in two hours, attentive hear detailed explanations of 54 tombs, their works of art and symbolism.

Andrea Salgueiro, a guided tour exceeded expectations. "The cemetery is the mirror of a city. I had made the journey in Buenos Aires and now, with the offer of the City of Curitiba to know the cemetery here, could not miss the opportunity. And it paid off, "said Andrea, who also attended the group on Wednesday.

Historian Marcio Santos was one of the most attentive group. He noted all information and the meanings of the tombs, sculptures and works of art and of great historical value. "I'm really enjoying it. It is exemplary, "he said.

The guide is the researcher Clarissa Grassi, who for 11 years studying the funerary art in the Municipal Cemetery of Curitiba and is releasing his second book entitled "Guide visit to the municipal cemetery". "There are over 100 tombs representative inserted in the book," he said. She is also author of "A Look ... The Art of Silence", on the same subject.

"I do volunteer work for the City of Curitiba, monitoring groups visit the cemetery and I've noticed that curiosity is what drives the arrival of people. They want to know what's significant, "says the researcher, adding that the existing symbols on the graves gives a good idea of ​​the history of the city.

The San Francisco de Paula Cemetery is home to many tombs with sculptures and architectural works, which becomes an open air museum. The tour is a history lesson and social and economic development of the city from the late 19th century the use of noble materials such as Carrara marble, tiles and fittings from Europe and the sumptuousness in building mausoleums, chapels and tombs show the economic power of pioneer families. "Many tombs bearing sacred sculptures that are true works of art," says Clarissa.

The Municipal Cemetery is home to over 80 000 dead. Are 160 years of history and many meanings that can be seen in works carved in granite, marble and bronze of famous artists. "It's a real sculptural and architectural heritage in the open, guarding the remains of many immortal personalities of our history," said Clarissa. She says the funerary art is a culture preserved in silence and very interesting to behold.



--UC
Учитель Летісія Андреатта, її чоловік і син замовили вранці в середу (9) для іншої програми: учасники керуватися візиту на кладовищі Сан-Франсиско-де-Паула, на міському кладовищі. Як і вони, більше 100 чоловік кинувся, щоб зареєструватися для груп, які найближчими днями будуть знати подробиці кладовище, на чолі з дослідником Кларісси Грассі.

Детальніше міському кладовищі залучити цікаво тур
Летісія говорить вона була перенесена з цікавості. "Це дуже цікаво, особливо тому, що він розповідає історію Курітіба. Є реальні персонажі, "сказав учитель.

Візити трьох заплановані на липень є всі позиції заповнені. Очікується, що наступного тижня будуть оголошені дати заплановані на серпень. Групи з 35 чоловік, об'єднати молодих людей і дорослих, які, в 2:00, уважний чути докладні пояснення 54 могил, їх твори мистецтва та символізму.

Андреа Сальгейро, екскурсія перевищив очікування. "Кладовище є дзеркалом міста. Я зробив поїздку в Буенос-Айресі, а тепер, з пропозицією міста Куритиба, щоб знати, цвинтар тут, не міг упустити можливість. І це окупилося ", говорить Андреа, який також був присутній на групу в середу.
Історик Марсіо Сантос був одним із самих уважних групи. Він зазначив, всю інформацію і значення з гробниць, скульптур і творів мистецтва, і велику історичну цінність. "Я дійсно насолоджуюся цим. Це приблизна, "сказав він.

Керівництво є дослідником Кларисса Грассі, який протягом 11 років вивчення похоронний мистецтва в муніципальному кладовищі міста Курітіба і випускає його друга книга під назвою "Керівництво візит в муніципальному кладовище". "Є більш ніж 100 гробниць представництва, вставлені в книзі," сказав він. Вона також є автором «Погляд ... Мистецтво Тиші», на ту ж тему.
"Я волонтерську роботу для міста Куритиба, моніторингу групи відвідати кладовище, і я помітив, що цікавість, що змушує прибуття людей. Вони хочуть знати, що значна, "говорить дослідник, додаючи, що існуючі символи на могилах дає гарне уявлення про історію міста.

Сан-Франциско де Паула кладовищі є домом для багатьох гробниць зі скульптурами і архітектурних робіт, які стають музеєм під відкритим небом. Тур урок історії та соціально-економічний розвиток міста з кінця 19-го століття використання благородних матеріалів, таких як каррарського мармуру, плитки та арматури з Європи і пишність в будівництві мавзолеїв, каплиць і гробниць показати економічну міць піонерських сімей. "Багато гробниці, несучі священні скульптури, які справжні витвори мистецтва," говорить Кларисса.

Муніципальний кладовищі є домом для більш 80000 загиблих. 160 років історії і багатьох смислів, які можна побачити в роботах різьбленими в граніт, мармур і бронза відомих художників. "Це справжній скульптурний і архітектурна спадщина у відкритому, охороняючи останки багатьох безсмертних особистостей нашої історії", сказав Кларисса. Вона каже, що похоронні мистецтво культура збереглася в тиші і дуже цікаво дивитися.