Os cemitérios antigos da cidade de São Paulo conservam importantes acervos artísticos e históricos. Os cemitérios, tal como muitos casarões, teatros, linhas férreas e monumentos construídos em meados do século XIX e início do XX , são testemunhas da história social da cidade.
Sobre a base tumular em granito negro destaca-se
uma escultura em bronze da "Pietà"
A mãe de joelhos mantem em seus braços o filho morto.
Último Adeus", de Alfredo Oliani.
No final do século XIX a cultura do café, então chamado ouro-verde, proporcionava vida opulenta a famílias que aqui se instalavam, vindas do interior do Estado e também de outros países em busca de novas possibilidades de trabalho ou para ampliação dos negócios e de suas fortunas.
Era o momento da Belle Époque paulistana na imitação dos hábitos parisienses, manifestos na arquitetura, moda, festas, convenções e também dos sepultamentos e ornamento dos túmulos.
Os cemitérios, então chamados "campos santos", em meados do século XIX, já substituíam as igrejas na prática de sepultamentos.
Estátua 'O Adeus', de Alfredo Oliani
Em 1856, a Assembleia Legislativa Providencial de São Paulo aprovou o Primeiro Regulamento para os cemitérios da cidade de São Paulo. Esta medida provocou inúmeros protestos entre os praticantes do cristianismo que já tinham incorporado a tradição do sepultamento nas igrejas. Apesar dos protestos, o regulamento passou a ser seguido.
Assim surgiu, em agosto de 1858, o primeiro Cemitério Municipal, hoje Cemitério da Consolação. Sua localização, nos arrabaldes da cidade era condição essencial e estratégica para garantia de salubridade da área urbana, restrita ao que nos dias de hoje corresponde ao centro velho - ruas Quinze de Novembro, Direita e São Bento.
Perfil dos sepultados
No cemitério municipal, em seus primeiros anos, eram sepultadas pessoas de todas as classes sociais: escravos, agregados, senhores de escravos, homens livres abastados e pobres, estrangeiros. Após a virada do século, o perfil dos sepultados passou a mudar, assim como modificou-se a geografia urbana paulistana.
Na época, o cemitério municipal passou a enterrar pessoas que, realizaram em vida, atividades de relevância para a sociedade. Por este motivo, as famílias e os amigos, a partir da primeira década do século XX, contratavam construtores e escultores de renome, em sua maioria com formação na Europa, como Victor Brecheret, Luigi Brizzolara, Galileo Emendabili, entre outros, para ornamentarem os túmulos das ilustres personalidades.
Esses túmulos são importantes registros da história social e politica de São Paulo, com personalidades que se destacaram no cenário paulistano.
Outras necrópoles antigas, tais como Araçá e São Paulo, abrigam obras representativas da arte tumular.
fonte: @edisonmariotti #edisonmariotti
http://www.prefeitura.sp.gov.br/cidade/secretarias/servicos/servico_funerario/arte_tumular/index.php?p=3560
http://www.prefeitura.sp.gov.br/cidade/secretarias/servicos/servico_funerario/arte_tumular/index.php?p=3560
Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.
Vamos compartilhar.
--in
The old cemeteries of the city of São Paulo retain important artistic and historical collections. Cemeteries, like many mansions, theaters, railways and monuments built in the mid-nineteenth and early twentieth centuries, are witnesses to the social history of the city.
Last Goodbye "by Alfredo Oliani.
In the late nineteenth century the coffee culture, so-called gold-green, gave opulent lives of families here they settled, coming from the state and also from other countries seeking new job opportunities or to expand the business and their fortunes.
It was the time of the Belle Epoque São Paulo in imitation of Parisian habits, manifested in architecture, fashion, parties, conventions and also of burials and ornament the graves.
Cemeteries, so-called "holy field" in the mid-nineteenth century, have replaced the churches in the practice of burials.
Statue 'Farewell', Alfredo Oliani
In 1856, the Providential Legislative Assembly of São Paulo approved the First Regulation to the cemeteries of the city of São Paulo. This measure provoked numerous protests among practitioners of Christianity which had already incorporated the burial tradition in the churches. Despite protests, the regulation began to be followed.
Thus arose in August 1858, the first Municipal Cemetery today Cemetery of Consolation. Its location, on the outskirts of the city was strategic and essential condition for ensuring the health urban area, restricted to what today corresponds to the old center - Quinze de Novembro street, Right and St. Benedict.
Profile of buried
At the municipal cemetery in his early years, people were buried from all social classes: slaves, aggregates, slave owners, wealthy and poor freemen, foreigners. After the turn of the century, the profile of buried began to change, as modified to São Paulo urban geography.
At the time, the municipal cemetery went to bury people, held in life, relevant activities to society. For this reason, families and friends, from the first decade of the twentieth century, hired builders and renowned sculptors, mostly with training in Europe, as Victor Brecheret, Luigi Brizzolara, Galileo Emendabili, among others, to ornamentarem the tombs of illustrious personalities.
These tombs are important records of social and political history of São Paulo, with personalities that stood out in the São Paulo scene.
Other ancient necropolis such as Araçá and São Paulo, home to representative works of funerary art.
--uc
Старі кладовища міста Сан-Паулу зберегти важливі історичні та мистецькі колекції. Кладовища, як і багато особняки, театри, залізниць і пам'ятників, споруджених в середині дев'ятнадцятого і початку двадцятого століть, є свідками соціальної історії міста.
Останнє Прощай "Альфредо Oliani.
В кінці дев'ятнадцятого століття культура кави, так званий золотий зелений, дав розкішні життя сімей тут оселилися, виходячи зі стану, а також з інших країн у пошуках нових можливостей для працевлаштування або для розширення бізнесу і їхня доля.
Це був час, в Belle Epoque Сан-Паулу в наслідування паризьким звичкам, проявляється в архітектурі, моді, партій, зборів, а також поховань і прикраси могил.
Кладовища, так звані "святий поле" в середині дев'ятнадцятого століття, замінили храми в практиці поховань.
Статуя "Прощай", Альфредо Oliani
У 1856 році, Провидіння Законодавчі збори Сан-Паулу затвердив Перший Положення на кладовищах міста Сан-Паулу. Цей захід викликав численні протести серед практиків християнства, яке вже включені традицію поховання в церквах. Незважаючи на протести, регулювання почав слідувати.
Таким чином, виникла в серпня 1858, перший міському кладовищі сьогодні Кладовище розраду. Його розташування на околиці міста було стратегічним і необхідною умовою для забезпечення міський район здоров'я, обмежується тим, що сьогодні відповідає старому центрі - вулиці Quinze де Novembro, праві і святого Бенедикта.
Профіль похований
На муніципальному кладовищі в його ранні роки, люди були поховані всіх соціальних класів: рабів, агрегатів, рабовласників, бідних і багатих, іноземців вольниці. Після століття, профіль похований почала змінюватися із змінами, внесеними в Сан-Паулу міський географії.
У той час, муніципальне кладовище пішли ховати людей, що відбулися в житті, відповідної діяльності для суспільства. З цієї причини, сімей та друзів, з першого десятиліття ХХ століття, найняв будівельників і відомих скульпторів, в основному з навчанням в Європі, як Віктор Brecheret Луїджі Brizzolara, Галілео Emendabili, серед іншого, ornamentarem гробниці знаменитих особистостей.
Ці гробниці є важливими записи соціальної та політичної історії Сан-Паулу, з особистостями, які стояли в сцені Сан-Паулу.
Інші стародавні некрополі, такі як Araca і Сан-Паулу, де проживають репрезентативних творів мистецтва. Похоронного
Nenhum comentário:
Postar um comentário