Listen to the text.

sexta-feira, 11 de maio de 2018

State Museum of the History of Russian Literature named after V.I. Dalia (State Literary Museum). - Государственный музей истории российской литературы имени В.И. Даля (Государственный литературный музей) - Museu do Estado da História da Literatura Russa com o nome de V.I. Dalia (Museu Literário do Estado)

The exhibition "The City of Anger, the Battle of Stalingrad in Literature"

City of anger. The battle of Stalingrad in literature. House I.S. Ostroukhova in the Trubniki. April 26 - July 1.



"Their comrades cleaned their weapons, listened to the guitar, slept, talked, drank tea ..." - it's all crossed out, and on top, with a blue pen "... they wrote letters, shaved, ate bread, drank tea, bathed in self-made baths." Pages "Life and Destiny" - all blue from the editing of Vasily Grossman, this he gave typewriting to his friend Vasily Loboda, and she had been preserved for many years in his family. The heirs transferred three thick folders to the State Literary Museum - and here are the sheets from the manuscript, highlighted in lightboxes, representing Grossman at the exhibition. The 75th anniversary of the victory at Stalingrad The GLM notes with portraits painted portraits of three Russian writers who saw the city in its terrible days and wrote about it their main books.



Stalingrad, Konstantin Simonov, watched Stalingrad from the edge to the edge, crossing once from the left bank of the Volga to the right, Stalingrad: an exhibition opens up a detailed panorama of the ruins. Well-known snapshots of Victor Temin singing on a ferry along with Simonov, for the first time connected here in one frame. Next to the panorama is Simon's working notepad ("I see the Germans in 700 meters ahead ... their bullets reach the factory"), the gray page of Pravda with the trio-column Days and Nights, which grew up in the 43rd in the story. On the next stand there is a reward list from 1942, informing that "the regimental engineer Viktor Nekrasov took the initiative in strengthening the Mamayev Kurgan," and a fragment of the projectile from Mamayev, who was kept by Viktor Platonovich all his life.


In the "Nekrasov" hall there are things that belonged to Viktor Nekrasov during his years in Paris. Photo: Timur Goldman / State Literary MuseumIn the "Nekrasov" hall there are things that belonged to Victor Nekrasov during his years in Paris. Photo: Timur Goldman / State Literary Museum In the "Nekrasov" hall there are things that belonged to Viktor Nekrasov during his years in Paris. 

"Their comrades cleaned their weapons, listened to the guitar, slept, talked, drank tea ..." - it's all crossed out, and on top, with a blue pen "... they wrote letters, shaved, ate bread, drank tea, bathed in self-made baths." Pages "Life and Destiny" - all blue from the editing of Vasily Grossman, this he gave typewriting to his friend Vasily Loboda, and she had been preserved for many years in his family. The heirs transferred three thick folders to the State Literary Museum - and here are the sheets from the manuscript, highlighted in lightboxes, representing Grossman at the exhibition. The 75th anniversary of the victory at Stalingrad The GLM notes with portraits painted portraits of three Russian writers who saw the city in its terrible days and wrote about it their main books.


The film about the youngest creator of victory at Stalingrad

Stalingrad, Konstantin Simonov, watched Stalingrad from the edge to the edge, crossing once from the left bank of the Volga to the right, Stalingrad: an exhibition opens up a detailed panorama of the ruins. Well-known snapshots of Victor Temin singing on a ferry along with Simonov, for the first time connected here in one frame. Next to the panorama is Simon's working notepad ("I see the Germans in 700 meters ahead ... their bullets reach the factory"), the gray page of Pravda with the trio-column Days and Nights, which grew up in the 43rd in the story. On the next stand there is a reward list from 1942, informing that "the regimental engineer Viktor Nekrasov took the initiative in strengthening the Mamayev Kurgan," and a fragment of the projectile from Mamayev, who was kept by Viktor Platonovich all his life.

But such exhibits at the exhibitions held by the Literary Museum are always scarce-there are enough manuscripts, books and drawings available for GLM, so that the spectator has learned the spirit of the era and the atmosphere of events. In the first room, which tells about the writers' assistance to the front, much more vividly than the collections of Ehrenburg's articles, Surkov's and Dolmatovsky's verses, which appeared in 42th thin brochures and on bad paper, the posters with Demyan Bednyi running away in German underpants look like. Nekrasov's hall is decorated with only small, sharp-colored abstractions of the artist-front-man Faytely Mullar, and under them - without a single lumen, a line to the line, sheets of the manuscript "In the trenches of Stalingrad," Nekrasov sketches for book covers, funny self-portraits in a cap and protruding ears , small newspaper photos of the new-found winner of the Stalin Prize, letters of friends to "dear Vike" ... Much of this - and a crumpled bundle of Gauloises, "parker" in a velvet case, portraits on Boulevard Montparnasse - from the archive of Victor Kondyrev, stepson Nekrasov .

Konstantin Simonov slandered "Soldiers are not born" on the tape recorder, and the materials for "Different days of the war" were stored in a daddy with string. 









 "Eu só quero pensar no futuro e não ficar triste." Elon Musk.
-

"I just want to think about the future and not be sad." Elon Musk.

This report is guaranteed to verify the address of the LINK above
Say no to fake News!

Esta reportagem tem a garantia de apuração do endereço do LINK acima.
Diga não às fake news!

Culture is not what enters the eyes and ears, 
but what modifies the way of looking and hearing

Cultura não é o que entra pelos olhos e ouvidos,

mas o que modifica o jeito de olhar e ouvir.







--ru

Государственный музей истории российской литературы имени В.И. Даля (Государственный литературный музей)

Открылась выставка "Город гнева. Сталинградская битва в литературе"


Город гнева. Сталинградская битва в литературе. Дом И.С. Остроухова в Трубниках. 26 апреля - 1 июля.

"Их товарищи чистили оружие, слушали гитару, спали, разговаривали, пили чай…" - это все зачеркнуто, а поверх, синей ручкой "…они писали письма, брились, ели хлеб, пили чай, мылись в самодельных банях". Страницы "Жизни и судьбы" - все синие от правки Василия Гроссмана, такой он отдал машинопись на хранение своему другу Василию Лободе, и она много лет сохранялась в его семье. Наследники передали три толстых папки в Государственный литературный музей - и вот листы из рукописи, подсвеченные в лайтбоксах, представляют Гроссмана на выставке. 75-летие победы под Сталинградом ГЛМ отмечает написанными фронтовыми красками портретами трех русских писателей, видевших город в его страшные дни и написавших о нем свои главные книги.

Именно таким, порушенным от края и до края, наблюдал Сталинград Константин Симонов, переправляясь однажды с левого берега Волги на правый, сталинградский: выставку открывает развернутая панорама руин. Известные поодиночке снимки Виктора Темина, плывшего на пароме вместе с Симоновым, впервые соединены тут в один кадр. Рядом с панорамой - симоновский рабочий блокнот ("метрах в 700 впереди вижу немцев…их пули долетают до завода"), серая страница "Правды" с трехколонником "Дни и ночи", выросшим в 43-м в повесть. На соседнем стенде - наградной лист от 1942 года, сообщающий о том, что "полковой инженер Виктор Некрасов проявил инициативу в деле укрепления Мамаева кургана", и осколок снаряда с Мамаева, всю жизнь хранившийся Виктором Платоновичем.

В "некрасовском" зале есть вещи, принадлежавшие Виктору Некрасову в годы жизни в Париже. Фото: Тимур Гольдман/Государсвенный литературный музейВ "некрасовском" зале есть вещи, принадлежавшие Виктору Некрасову в годы жизни в Париже. Фото: Тимур Гольдман/Государсвенный литературный музей В "некрасовском" зале есть вещи, принадлежавшие Виктору Некрасову в годы жизни в Париже. 

"Их товарищи чистили оружие, слушали гитару, спали, разговаривали, пили чай…" - это все зачеркнуто, а поверх, синей ручкой "…они писали письма, брились, ели хлеб, пили чай, мылись в самодельных банях". Страницы "Жизни и судьбы" - все синие от правки Василия Гроссмана, такой он отдал машинопись на хранение своему другу Василию Лободе, и она много лет сохранялась в его семье. Наследники передали три толстых папки в Государственный литературный музей - и вот листы из рукописи, подсвеченные в лайтбоксах, представляют Гроссмана на выставке. 75-летие победы под Сталинградом ГЛМ отмечает написанными фронтовыми красками портретами трех русских писателей, видевших город в его страшные дни и написавших о нем свои главные книги.

О самом юном творце победы под Сталинградом снимут фильм
Именно таким, порушенным от края и до края, наблюдал Сталинград Константин Симонов, переправляясь однажды с левого берега Волги на правый, сталинградский: выставку открывает развернутая панорама руин. Известные поодиночке снимки Виктора Темина, плывшего на пароме вместе с Симоновым, впервые соединены тут в один кадр. Рядом с панорамой - симоновский рабочий блокнот ("метрах в 700 впереди вижу немцев…их пули долетают до завода"), серая страница "Правды" с трехколонником "Дни и ночи", выросшим в 43-м в повесть. На соседнем стенде - наградной лист от 1942 года, сообщающий о том, что "полковой инженер Виктор Некрасов проявил инициативу в деле укрепления Мамаева кургана", и осколок снаряда с Мамаева, всю жизнь хранившийся Виктором Платоновичем.

Но таких экспонатов на выставках, проводимых Литературным музеем, всегда мало - представленных ГЛМ рукописей, книг, рисунков хватает, чтоб зритель усвоил дух эпохи и атмосферу событий. В первом зале, рассказывающем о писательской помощи фронту, гораздо ярче сборников статей Эренбурга, стихов Суркова и Долматовского, выходивших в 42-м тонкими брошюрами и на плохой бумаге, смотрятся плакаты с убегающими в подштанниках немцами и текстовками Демьяна Бедного. Зал Некрасова украшен лишь небольшими, резкими по цвету абстракциями художника-фронтовика Файтеля Мулляра, а под ними - без единого просвета, строка к строке, листы рукописи "В окопах Сталинграда", некрасовские эскизы обложек для книги, веселые автопортреты в пилотке и с оттопыренными ушами, маленькие газетные фотографии новоявленного лауреата Сталинской премии, письма друзей "дорогому Вике"... Многое из этого - а еще мятая пачка Gauloises, "паркер" в бархатном футляре, портреты на бульваре Монпарнас - из архива Виктора Кондырева, пасынка Некрасова.

Константин Симонов наговаривал "Солдатами не рождаются" на кассетник, а материалы к "Разным дням войны" хранил в папочке с завязками. 

https://rg.ru/2018/04/26/otkrylas-vystavka-gorod-gneva-stalingradskaia-bitva-v-literature.html






--br via tradutor do google
Museu do Estado da História da Literatura Russa com o nome de V.I. Dalia (Museu Literário do Estado)

A exposição "A cidade da raiva, a batalha de Stalingrado na literatura"


Cidade da raiva. A batalha de Stalingrado na literatura. Casa I.S. Ostroukhova no Trubniki. 26 de abril a 1 de julho.

"Seus companheiros limparam suas armas, ouviram o violão, dormiram, conversaram, tomaram chá ..." - tudo é riscado, e no topo, com uma caneta azul "... eles escrevem cartas, raspam, comem pão, bebem chá, banhado em banhos de self-made ". Páginas "Life and Destiny" - todas em azul da edição de Vasily Grossman, este ele deu datilografia para seu amigo Vasily Loboda, e ela tinha sido preservada por muitos anos em sua família. Os herdeiros transferiram três pastas grossas para o Museu Literário do Estado - e aqui estão as folhas do manuscrito, destacadas nas mesas de luz, representando Grossman na exposição. O 75º aniversário da vitória em Stalingrado O GLM observa com retratos pintados retratos de três escritores russos que viram a cidade em seus terríveis dias e escreveram sobre ela seus principais livros.

Stalingrado, Konstantin Simonov, observou Stalingrado da borda até a borda, cruzando uma vez da margem esquerda do Volga para a direita, Stalingrado: uma exposição abre um panorama detalhado das ruínas. Retratos bem conhecidos de Victor Temin cantando em uma balsa junto com Simonov, pela primeira vez conectado aqui em um quadro. Ao lado do panorama está o bloco de notas de Simon ("Eu vejo os alemães a 700 metros à frente ... suas balas chegam à fábrica"), a página cinza do Pravda com a trilogia Days and Nights, que cresceu no dia 43 em a história. No próximo estande, há uma lista de recompensas de 1942, informando que "o engenheiro regimental Viktor Nekrasov tomou a iniciativa de fortalecer o Mamayev Kurgan", e um fragmento do projétil de Mamayev, que foi mantido por Viktor Platonovich por toda a vida.

No salão "Nekrasov" há coisas que pertenciam a Viktor Nekrasov durante seus anos em Paris. Foto: Timur Goldman / State Literary MuseumNo salão "Nekrasov" há coisas que pertenciam a Victor Nekrasov durante seus anos em Paris. Foto: Timur Goldman / Museu Literário de Estado Na sala "Nekrasov" há coisas que pertenciam a Viktor Nekrasov durante seus anos em Paris.

"Seus companheiros limparam suas armas, ouviram o violão, dormiram, conversaram, tomaram chá ..." - tudo é riscado, e no topo, com uma caneta azul "... eles escrevem cartas, raspam, comem pão, bebem chá, banhado em banhos de self-made ". Páginas "Life and Destiny" - todas em azul da edição de Vasily Grossman, este ele deu datilografia para seu amigo Vasily Loboda, e ela tinha sido preservada por muitos anos em sua família. Os herdeiros transferiram três pastas grossas para o Museu Literário do Estado - e aqui estão as folhas do manuscrito, destacadas nas mesas de luz, representando Grossman na exposição. O 75º aniversário da vitória em Stalingrado O GLM observa com retratos pintados retratos de três escritores russos que viram a cidade em seus terríveis dias e escreveram sobre ela seus principais livros.

O filme sobre o mais jovem criador da vitória em Stalingrado
Stalingrado, Konstantin Simonov, observou Stalingrado da borda até a borda, cruzando uma vez da margem esquerda do Volga para a direita, Stalingrado: uma exposição abre um panorama detalhado das ruínas. Retratos bem conhecidos de Victor Temin cantando em uma balsa junto com Simonov, pela primeira vez conectado aqui em um quadro. Ao lado do panorama está o bloco de notas de Simon ("Eu vejo os alemães a 700 metros à frente ... suas balas chegam à fábrica"), a página cinza do Pravda com a trilogia Days and Nights, que cresceu no dia 43 em a história. No próximo estande, há uma lista de recompensas de 1942, informando que "o engenheiro regimental Viktor Nekrasov tomou a iniciativa de fortalecer o Mamayev Kurgan", e um fragmento do projétil de Mamayev, que foi mantido por Viktor Platonovich por toda a vida.

Mas tais exibições nas exposições realizadas pelo Museu Literário são sempre escassas - há manuscritos, livros e desenhos suficientes disponíveis para o GLM, para que o espectador tenha aprendido o espírito da época e a atmosfera dos eventos. Na primeira sala, que fala sobre a assistência dos escritores à frente, muito mais vividamente do que as coleções dos artigos de Ehrenburg, os versos de Surkov e Dolmatovsky, que apareceram em 42 brochuras finas e em papel ruim, os cartazes com Demyan Bednyi fugindo Cueca alemã parece. O salão de Nekrasov é decorado apenas com pequenas abstrações de cores vivas do artista de fachada Faytely Mullar, e sob elas - sem um único lumen, uma linha para a linha, folhas do manuscrito "Nas trincheiras de Stalingrado", Nekrasov esboços para capas de livros, auto-retratos engraçados em um boné e orelhas salientes, pequenas fotos de jornal do novo vencedor do Prêmio Stalin, cartas de amigos para "o querido Vike" ... Muito disso - e um pacote amarrotado de Gauloises, "parker" em um estojo de veludo, retratos no Boulevard Montparnasse - do arquivo de Victor Kondyrev, enteado Nekrasov.

Konstantin Simonov difamado "Soldados não nascem" no gravador, e os materiais para "Dias diferentes da guerra" foram guardados em um papai com barbante.

Museum of the Abolition. Recife - PERNAMBUCO, Brazil. - Museu da Abolição. Recife - PERNAMBUCO, Brasil. - Музей скасування. Ресіфі - PERNAMBUCO, Бразилія. - 废除博物馆。累西腓 - PERNAMBUCO,巴西。

Abolitionism was a political movement aimed at abolishing slavery and the slave trade.


The process of abolishing slavery in Brazil was gradual and began with the Eusébio de Queirós Law of 1850, followed by the Free Belly Law of 1871, the Law of Sexagenarians of 1885 and finalized by the Lei Áurea in 1888.



History of the Museum
1954: the proposal to create the Museum of Abolition, elaborated by Professor Martiniano Fernandes and sent to the Federal Senate, through Senator Joaquim Pires, is presented as Bill 39, dated 14.05.1954, in honor of the abolitionists João Alfredo and Joaquim Nabuco .


1957: President Juscelino Kubitscheck created the Museum of Abolition (MAB), through Federal Law 3,357, in honor of those two abolitionists.

1960: The Municipality of Recife approved Law Bill 103, which established as public utility the expropriation of the Sobrado Grande da Madalena, with the purpose of installing the Abolition Museum. The expropriation was effected through Municipal Decree No. 4,514, dated 12/30/1961, sanctioned by the mayor, Miguel Arraes de Alencar, for the installation of the Museum, which was then maintained by the 1st District of the National Historic and Artistic Patrimony Board (DPHAN ).

1964: Issue of property ownership occurs.

1966: The cultural relevance of the Madalena Sobrado Grande was officially recognized and the building was listed by the DPHAN as National Patrimony, and entered in the Historical Book of Tombo (volume 1, leaf 63, inscription 389).

Restoration of the Sobrado
1968: Beginning of the works of restoration of the property that, was in critical condition of conservation.

1975: End of the restoration works of Sobrado Grande da Madalena and installation in the 1st District of DPHAN.

1976: Implementation of the Internal Regulation of IPHAN, defining the structure, area of ​​activity and competence of the Historical Museums and Houses maintained by it. In this document, the headquarters of MAB, in Recife - PE, was linked to Group VII - Museological Unit.



The Abolition Museum's mission is to preserve, research, disseminate, enhance and disseminate the memory, historical, artistic and cultural values, the material and immaterial heritage of the Afro-descendants, by stimulating reflection and critical thinking, above all on the theme of abolition, contributing to the strengthening of the identity and citizenship of the Brazilian people.









 "Eu só quero pensar no futuro e não ficar triste." Elon Musk.

-
"I just want to think about the future and not be sad." Elon Musk.

This report is guaranteed to verify the address of the LINK above
Say no to fake News!

Esta reportagem tem a garantia de apuração do endereço do LINK acima.
Diga não às fake news!

Culture is not what enters the eyes and ears, 
but what modifies the way of looking and hearing

Cultura não é o que entra pelos olhos e ouvidos,

mas o que modifica o jeito de olhar e ouvir.







--br 
Museu da Abolição. Recife - PERNAMBUCO, Brasil.

O abolicionismo era um movimento político destinado a abolir a escravidão e o tráfico de escravos.

O processo de abolição da escravatura no Brasil foi gradual e começou com a Lei Eusébio de Queirós de 1850, seguida pela Lei da Barriga Livre de 1871, a Lei dos Sexagenários de 1885 e finalizada pela Lei Áurea em 1888.

História do Museu
1954: a proposta de criação do Museu da Abolição, elaborada pelo professor Martiniano Fernandes e encaminhada ao Senado Federal, por meio do senador Joaquim Pires, é apresentada como Projeto de Lei nº 39, de 14.05.1954, em homenagem aos abolicionistas João Alfredo e Joaquim Nabuco.

1957: O Presidente Juscelino Kubitscheck criou o Museu da Abolição (MAB), através da Lei Federal 3.357, em homenagem a esses dois abolicionistas.

1960: O Município do Recife aprovou a Lei 103, que instituiu como utilidade pública a desapropriação do Sobrado Grande da Madalena, com a finalidade de instalar o Museu da Abolição. A desapropriação foi efetuada por meio do Decreto Municipal nº 4.514, de 30/12/1961, sancionado pelo prefeito Miguel Arraes de Alencar, para a instalação do Museu, então mantido pelo 1º Distrito do Patrimônio Histórico e Artístico Nacional. Diretoria (DPHAN).

1964: Ocorre a emissão de propriedade.

1966: A relevância cultural da Madalena Sobrado Grande foi oficialmente reconhecida e o edifício foi tombado pelo DPHAN como Patrimônio Nacional, e inscrito no Livro Histórico de Tombo (volume 1, folha 63, inscrição 389).

Restauração do Sobrado
1968: Início dos trabalhos de restauração da propriedade que, encontrava-se em estado crítico de conservação.

1975: Fim dos trabalhos de restauro do Sobrado Grande da Madalena e instalação no 1º Distrito do DPHAN.

1976: Implantação do Regimento Interno do IPHAN, definindo a estrutura, área de atuação e competência dos Museus Históricos e Casas por ela mantidos. Neste documento, a sede do MAB, em Recife - PE, estava vinculada ao Grupo VII - Unidade Museológica.

A missão do Museu da Abolição é preservar, pesquisar, divulgar, valorizar e difundir a memória, os valores históricos, artísticos e culturais, o patrimônio material e imaterial dos afrodescendentes, estimulando a reflexão e o pensamento crítico, sobretudo sobre o tema da abolição. , contribuindo para o fortalecimento da identidade e cidadania do povo brasileiro.









--ucraniano via tradutor do google
Музей скасування. Ресіфі - PERNAMBUCO, Бразилія.

Аболіціонізм був політичним рухом, спрямованим на скасування рабства та работоргівлі.

Процес скасування рабства в Бразилії був поступовим і почався з Закону Евсеїо де Кеіро 1850 року, після якого був прийнятий закон про вільну животу 1871 року, Закон статевих людей від 1885 року і завершений Лей-Буреа в 1888 році.

Історія музею
1954: пропозиція про створення музею ліквідації, розроблена професором Мартіаніа Фернандес і відправлена ​​в Федеральний сенат через сенатора Жоакіма Піреса, представлена ​​в якості законопроекту 39 від 14.05.1954 р. На честь скасувальників Жоао Альфредо і Жоакіма Набуко.

1957 рік. Президент Юселіно Кубіччек створив Музей скасування (МАБ) через Федеральний закон 3 357, на честь цих двох аболіціоністів.

1960 рік: муніципалітет Ресіфі затвердив Закон про законопроект 103, який визначив комунальну діяльність експропріацією "Собрадо Гранде да Мадалена" з метою встановлення Музею скасування. Експропріація здійснювалася за допомогою Муніципального указу № 4514 від 30.12.1961 р., Затвердженого мером Мігелем Арраес де Аленкаром, для встановлення музею, який тоді підтримувався 1-м округом Національної історичної та художньої патерні Рада (DPHAN).

1964 рік: виникає питання власності на власність.

1966 рік: культурна релевантність Madalena Sobrado Grande була офіційно визнана, і будівля була внесена до списку DPHAN як Національна Патрімонія, і внесена до Історичної Книги Томбо (том 1, лист 63, напис 389).

Відновлення Собрадо
1968: Початок робіт з відновлення майна, яке перебувало в критичному стані збереження.

1975: Кінець реставраційних робіт Собрад Гранде да Мадалена і установка в 1-му районі ДФАН.

1976: Впровадження внутрішнього регулювання IPHAN, що визначає структуру, сферу діяльності та компетенцію збережених ним історичних музеїв та будинків. У цьому документі штаб-квартира MAB, у Ресіфі - PE, була пов'язана з групою VII - музейна одиниця.

Місія музею скасування - збереження, дослідження, поширення, посилення та поширення пам'яті, історичних, художніх та культурних цінностей, матеріальної та нематеріальної спадщини афро-нащадків, стимулюючи рефлексію та критичне мислення, перш за все на тему скасування , що сприяє зміцненню ідентичності та громадянства бразильського народу.




--chines simplificado
废除博物馆。累西腓 - PERNAMBUCO,巴西。

废除主义是旨在废除奴隶制和奴隶贸易的政治运动。

在巴西废除奴隶制的过程是渐进的,从1850年的EusébiodeQueirós法开始,随后是1871年的“自由法”,1885年的“半野生动物法”,并于1888年由LeiÁurea完成。

博物馆的历史
1954年:建立废除博物馆的建议由Martiniano Fernandes教授精心制作,并通过参议员Joaquim Pires发送给联邦参议院,提案日期为1995年5月14日第39号法案,以纪念废奴主义者若昂阿尔弗雷多和若阿金纳布科。

1957年:儒塞利诺·库比契克总统通过联邦法律第3357号设立了废除博物馆(MAB),以纪念这两位废奴主义者。

1960年:累西腓市批准法律草案第103条,该条例草案将公共事业确定为征用Sobrado Grande da Madalena,目的是安装废除博物馆。征用工作是通过市政府Miguel Arraes de Alencar批准的日期为12/30/1961的第4,514号市政令批准安装博物馆,该博物馆由国家历史和艺术遗产第一区董事会(DPHAN)。

1964年:发生财产所有权问题。

1966年:Madalena Sobrado Grande的文化意义得到官方承认,该建筑被DPHAN列为国家遗产,并入选了Tombo历史书(第1卷,第63页,题词389)。

恢复Sobrado
1968年:恢复财产的工程开始,处于危险的保护状态。

1975年:Sobrado Grande da Madalena修复工程的结束和DPHAN第一区的安装。

1976年:实施IPHAN的内部监管,界定其所维护的历史博物馆和房屋的结构,活动范围和能力。在这份文件中,人与生物圈计划总部位于累西腓 - 体育中心,与第七组 - 博物馆单位有联系。

废除博物馆的使命是通过刺激反思和批判性思维,首先保留,研究,传播,加强和传播非洲人后裔的记忆,历史,艺术和文化价值,物质和非物质遗产,首先是废除主题,有助于加强巴西人民的身份和公民身份。