The history of KPI
The idea of establishment of technical educational institution occurred to sugar mill workers of south-west regions. On 18th of January 1880 with the active support of the head of Kyiv exchange committee N. Hryakov it was decided to open the subscription for donation-raising. Raising money, guaranteed the contributions of Kyiv patrons and support from the Minister of Justice I. Witte who allowed to make a decision on 25th of November 1896 on private meeting in L.I. Brodskyi’s house to establish Kyiv Polytechnic Institute.
Under the voting of S.M. Solskogo (Kyiv mayor) and with the participation of local authorities representatives, South-west railroad administration, engineers and manufacturer The Protocol that “comprises actually first practical document in the history of higher technical education institution in the Kyiv city” was ratified. “The most accepted type of the new educational institution should de denoted as Polytechnic institute type, which consists of several departments of various specialties, as in polytechnic school of Zurich, Karlsruhe, Munich, Vienna, Hannover, Aachen, Dresden, Riga etc” was noted in this document.
The main building is the letter from the beginning of the last century. Special committee for solving organizational issues , headed by general-governor of South-west region count O.P. Ignatyev, was created by order of manufacture and trade department of Ministry of Finance. For the establishment of the institution were raised voluntary donations total cost of which was 1 000 374 karbovantsiv, while the cost of building and outfitting was 2 650 000 karbovantsiv. Among organizations and people, who donated money were: Kyiv city Duma – 300 000 karbovantsiv, Tereshenko and sons – 150 000 karbovantsiv, L. Brodskyi – 100 000 karbovantsiv, Kyiv land bank – 15 000 karbovantsiv, Krasiliv sugar factoy Company – 2 000 karbovantsiv, totally 139 companies, banks, factories, institutions, several people.
Famous architects took part in the contest of Polytechnic institute building projects: Benua, Gogen, Kitner, Kobelev, Pomerancev, Cender and Shreter. The best one was prof. I.S. Kitner’s project, for which buildings of Kyiv polytechnic institute were built. As he lived in St. Petersburg and couldn’t run working process directly, the work was headed by architect O.V. Kobelev. After precise acquaintance the area of 38 dissipations along Brest- Lithuanian highway was chosen.
On 31st of August 1898 Kyiv polytechnic institute was opened, where the head of trade and manufacture Department announced Great behest apropos of this.
4 departments were denoted: mechanical (109 students), engineering (101 students), agricultural (87 students), chemical (63). First enrolments were announced in June 1898. According to the Regulations, all comers, who had certificates from grammar school, real colleges or other secondary schools that are equal to grammar schools, were allowed to take the examinations. Entrants from other universities were enrolled out of competition. 1100 applications for 330 places were submitted. The examinations in mathematics, physics and Russian language were successfully passed by more entrants than it was predicted. By intercession of university board, Ministry of finance allowed to enlist 30 more entrants.
Studies began at 1st of September at the apartment, which was built for commercial college (Vorovskogo street), which was rented by university for one year. After finishing the building (April 1902) institute had a full complex of buildings: main building - engineering, mechanical and agrieconomic departments, chancery, fundamental science-technical library; chemical building - chemical department; mechanical workshops with central power station for lighting of all buildings and heating of the main building; field research buildings, yard for livestock, agricultural farm and garden; living quarters for professors and laboratoriants - 2 buildings; canteen.
V.L. Kirpovich was appointed for the first head of KPI, being a specialist in the sphere of organization and establishment of higher education institutions. Leading figures of science D.I. Mendeleev, M.E. Jukovskyi, K.A. Temirayzev and others gave science methodical support in organizing and establishment of the university. Pedagogical group of KPI was first to introduce the competition to order of appointment for professors of departments exceptionally from persons, who has a degree. It was the most appropriate method of staffing the departments by highly-qualified specialists. For working in the institute many famous scientists from Kyiv, Moscow, Petersburg, Kazan, Kharkov were invited. There were prominent specialists in theoretical mechanics O.P. Kothelnikov and O.M. Dinnik, mathematics V.P. Ermakov and B.Y. Bukreev, one of the founders of theory of metal cutting K.O. Zvoriking, geologist-mineralogist O.V. Nechaev, famous scientist, metallurgist V.P. Ijevskyi, heating engineer O.O. Radzig, prominent specialist in bridge building E.O. Paton, gifted chemists M.I. Konovalov and L.V.Pasarjevskyi, architecture academician O.V. Kobelev, artst M.K. Pimonenko. Later world famous scientists mechanics S.P. Timoshenko, K.K. Siminskyi, S.V. Serensen and others were invited for teaching at the institute.
First head of KPI State examination board in 1903 was D.I. Mendeleev. Only 93 graduates received the certificates - it was very hard to study, especially payment, revolution were expanding. First graduates of KPI were presented with breast Toksnof graduate along with certificates.
Already from 1899 the movement for creation of fifth, aeronautic department of KPI began and it was leaded by one of the biggest enthusiasts of aviati8n professor Mykola Artsmiyev, talanted apprentice of Mykola Jukovskyi. From his initiative aeronautic section within KPI mechanical club was organized in 1905-1906. Professor Stepan Timoshenko became the first honorable chief of section and student of mechanic department Victorin Bobrov became its vice-chief. In September 1908 section was reorganized into aeronautic club with airplanes, helicopters, and engines departments. KPI professor Mykola Delone (son of the pioneer of aviation Boris Delone) was passionate propagandist of aviation and gliding idea, who became one of the founders of Kyiv aeronautic community (KAC). Exactly KAC was the first aviation nucleus, in work of which participated professors, engineers, constructors and KPI students who were speaking with lectures on aviation, building and testing flying vehicles, gliders.
Inalienable page of KPI history is its participation in antidemocratic movement of the country, which was performed under slogan of democratization of high schools, freedom of students communities. Already in spring 1899, i.e. at first year of existence of university, its alumni took part in All-Russian student strict, directed against reaction Policy of government. Governments answer was expulsion, detention and exile of 32 students - organizers and active participants of the strike. But it was not the last student riot and students were participating in all tempestuous events of the beginning of 20th century.
In the summer of 1918 the fifth faculty was created – the electro technical. Classes at the institute stopped and continued in correlation to the progress of the war in Kiev. Social transformations of the country were equally represented in the fundamental changes of the university governance principles.
After the revolution and civil war it was imperative to rebuilt the economy of Ukraine, and a number of industries had to be created or restored, among them: machine-building engineering, machine tool engineering, automotive industry, chemical industry, defense sector, tractor engineering, metallurgy and others, it was necessary renew the old and build new businesses and technically re-equip them. To meet these requirements of the national plan the engineering intellectuals had to be trained in a short period of time. This important task was entrusted on different universities of the country including the Kyiv Polytechnic Institute, which was renamed to Industrial in 1934.
In June in 1941 KPI concluded 43 th academic year. The Institute had 3,000 students, more than 300 faculty members and the total number of the institute staff was about 5,000 people. Like in other universities, graduates defended their diploma works and received a job, students of the senior courses had manufacturing practices in various cities of the country, students of the junior courses had bridging exams. The War united everybody with a common goal - protecting the homeland.
From the first days of the war, many lecturers and staff, graduates and students of the institute voluntarily and through mobilization joined the Red Army. They took part in the fighting on all fronts of the World War II. Graduates of the institute, who remained on the occupied territories participated in the underground and guerilla struggle.
Late in June 1941 the Institute received orders to prepare for evacuation to Tashkent, where it functioned as a part of the Central Asian Industrial Institute.
The liberation of Kyiv in November 1943 made it possible to reopen the institute: began the registration of the faculty members, staff and students that returned to the Institute. In the second half of January 1944 the Selection Committee started its work of accepting first year students and renewal of the senior course students. All efforts of the institute was aimed at restoring educational material basis, because as a result of Nazi occupation and fierce battles for Kyiv more than a half of the total area of classrooms were destroyed, dormitories were burnt down and other property was looted. Because the Institute was included in the list of the most important industrial and transport universities of the country, students of all courses were exempted from draft into the Soviet Army and also were provided increased stipend (that concerned primarily students who studied foundry, forging, pressing and chemical production). Since the reconstruction works terms were constantly violated, in the summer of 1945 the students and teachers volunteered to do all urgent works during their month of holiday vacation.
To improve the quality of training, the scientific research work and involvement of students, especially of the senior year, had great importance. The basic form of their involvement in research during the postwar years were scientific groups, and on its basis in April 1946 the student science and technology community was created. At the time of creation it had nine sections, which have united 30 groups of different specialties and about 500 students. The groups were directed by leading scientists of the institute.
During the history of our university it was led by 23 rectors.
During a long period of existence of our institute its name was changed several times:
1898-1918 - Kyiv Polytechnic Institute of Emperor Alexander II;
1918-1934 - Kyiv Polytechnic Institute;
1934-1948 - Kyiv Industrial Institute;
1948-1968 - Kyiv Polytechnic Institute of Order of Lenin;
1968-1992 - Kyiv Polytechnic Institute of Order of Lenin of the 50th Anniversary of the Great October Socialist Revolution;
1992-1995 - Kyiv Polytechnic Institute;
1995 - National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute".
Actively developing, Kyiv Polytechnic Institute, became the base for broadening and strengthening the network of universities in Kyiv and Ukraine. Thus, during 1923-1933 years and in recent years on the base of faculties and particular specializations of KPI, several institutes, universities, and academies were established. On the other hand, other well known educational institutions of Ukraine have entered the present structure of the university. The official founding date of the Military Institute of Telecommunications and Informatization of NTUU "KPI" is considered March 1, 1919 - the day of its the approval by the Revolutionary Military Council of the republic of the project of Engineering training courses of officers of the Workers and Peasants Red Army.
Due to the reorganization of units of the Ukrainian Soviet Socialistic Republic Ministry of Education on the base of the Kyiv evening faculty of Ukrainian Polygraphist Institute of Fedorov in 1989 the graphic arts faculty had entered the structure of KPI, which on September 6, 2004 was renamed to Publishing and Graphic Arts Institute. It was founded on January 1, 1954, in Kiev, on the basis of Art and Crafts School of Graphic Arts № 18 as training and advisory department of Moscow Printing Institute.
Today Kyiv Polytechnic Institute is the largest institution of higher education in Ukraine.
Given the large organizational role Kiev Polytechnic Institute in the preparation of engineering and scientific personnel, by the decree of President of Ukraine № 289/95 of 8 April 1995 "On the Kyiv Polytechnic Institute" it was given the status of National Technical University of Ukraine.
In April 2007 the Committee of the Board of Education of Ukraine, was decided to provide KPI the status of research university, and its Regulations are approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of 21.11.2007, № 1332. Cabinet of Ministers of Ukraine of 03.02.2010 № 76 gave NTUU "KPI" the status of self-governing (autonomous) national research university.
University HistoryОпубліковано: Wed, 01/05/2013 - 12:00 — fl.kpi.ua
Оновлено: 17/11/2014 - 11:31
Русский-fonte: @edisonmariotti #edisonmariotti kpi.ua/en/node/7087#sthash.oMd4XQZ5.dpuf
--
Ідея створення технічного навчального закладу виникла у цукрозаводчиків південно-західного краю. 18 лютого 1880 року при активній підтримці голови київського біржового комітету Н. Хрякова було вирішено відкрити підписку для збору пожертвувань. Накопичені гроші, гарантовані внески меценатів міста та підтримка зі сторони міністра юстиції І.Вітте дозволили 25 листопада 1896 року на приватній нараді в будинку Л.І. Бродського прийняти рішення про заснування в Києві Політехнічного інституту.
Під головуванням С.М. Сольського (київський міський голова) і за участі за участі представників міської влади, адміністрації Південо-західної залізниці, інженерів та промисловців було затверджено Протокол, “...що складає власне перший фактичний документ в історії вищого технічного учбового закладу в м. Києві”. У цьому документі зазначалось, що “... найбільш прийнятим типом нового навчального закладу визначити тип Політехнічного інституту, що складається з кількох відділів різних спеціальностей, за прикладом політехнікумів у Цюриху, Карлсруе, Мюнхені, Відні, Ганновері, Аахені, Дрездені, Ризі тощо” [Меценати i засновники КПI: справи i час].
Для розв'язання організаційних питань розпорядженням директора департаменту мануфактур і торгівлі Міністерства Фінансів створено спеціальний комітет, який очолив генерал-губернатор Південно-Західного краю граф О.П. Ігнатьєв. На заснування інституту було зібрано добровільні пожертви загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартості будівництва і обладнання інституту 2 650 000 карбованців. Серед організацій та людей, які внесли кошти, були: Київська міська Дума - 300 000 крб., Терещенко з синами - 150 000 крб., Л. Бродський - 100 000 крб.; Київський земельний банк - 15 000 крб., Товариство Красилівського цукрового заводу - 2 000 крб., загалом 139 товариств, банків, заводів, установ, окремих громадян [Шедевр на Шулявці — дар меценатів Києву].
У конкурсі на проекти споруд Політехнічного інституту взяли участь відомі архітектори: Бенуа, Гоген, Кітнер, Кобелєв, Померанцев, Цендер та Шретер. Кращим був визнаний проект проф. І.С. Кітнера, за яким і споруджено корпуси Київського політехнічного інституту. Оскільки він жив у Санкт-Петербурзі і не мав змоги безпосередньо керувати ходом робіт, роботи очолив архітектор О.В. Кобелєв. Для будівництва інституту міська влада виділила декілька ділянок. Після ретельного ознайомлення була вибрана ділянка вздовж Брест-Литовського шосе площею 38 десятин.
“Загальний об’єм усіх будівель Київського політехнічного інституту імператора Олександра II, не враховуючи низки дерев’яних будівель і будівель другого дослідного поля (станція для випробувань сільськогосподарських пристроїв і машин), складає досить значну суму - 26 560 куб. саж.
Ця кількість між окремими спорудами розподіляється таким чином: головний корпус - 14 114 куб. саж., хімічний павільйон - 5 557 куб. саж., механічна майстерня (2 будівлі) - 2 643 куб. саж., скотний двір - 296 куб. саж. і кам’яні службові будівлі - 27 куб. саж.”
31 серпня 1898 року відбулися урочистості з нагоди відкриття Київського політехнічного інституту, де директор Департаменту торгівлі та мануфактури оголосив Височайше повеління з цього приводу.
Було визначено чотири відділення: механічне (109 студентів), інженерне (101 студент), сільськогосподарське (87 студентів), хімічне (63 студенти). Ще в червні 1898 р. було оголошено перший прийом заяв до інституту. Відповідно до Статуту, до вступних іспитів допускалися всі бажаючі, які мали атестат про закінчення гімназії, реального училища або інших середніх навчальних закладів, що прирівнювалися до гімназії. Поза конкурсом зараховувалися абітурієнти, які вже закінчили інші вузи. На 330 місць було подано 1100 заяв. Конкурсні випробування з математики, фізики і російської мови успішно витримали значно більше абітурієнтів, ніж передбачалося студентських місць. За клопотанням ради інституту Міністерство фінансів дозволило прийняти 30 чоловік понад норму.
Заняття в інституті розпочалися 1 вересня 1898 р. у приміщенні, збудованому для комерційного училища (вул. Воровського, 24), яке на рік взяв в оренду інститут. Після завершення будівництва (квітень 1902 р.) інститут мав у розпорядженні повний комплекс будівель: головний корпус - інженерне, механічне та агрономічне відділення, канцелярія, фундаментальна науковотехнічна бібліотека; хімічний корпус - хімічне відділення; механічні майстерні з центральною електростанцією для освітлення всіх будівель і опалення головного корпусу; будівлі дослідного поля, двір для худоби, сільськогосподарьску ферма та сад; житло для професорів і лаборантів - 2 будівлі; студентська їдальня. [Початок занять в інституті: матеріальна база та організаційна структура], [Зображення корпусів, аудиторій, лабораторій, музеїв КПІ в Альбомі Кирпичова В.Л.]
Першим директором КПІ був призначений В.Л. Кирпичов, як фахівець в області організації і створення вищих навчальних закладів. Науково-методичну допомогу під час організації та становлення інституту надали корифеї науки Д.І. Менделєєв, М.Є. Жуковський, К.А. Тимірязєв та інші. Педагогічний колектив КПІ вперше в країні започаткував конкурсний порядок призначення професорів кафедр виключно з осіб, які мають учений ступінь. Це був найдоцільніший метод комплектування кафедр висококваліфікованими фахівцями. Для роботи в інституті було запрошено багатьох відомих вчених Києва, Москви, Петербурга, Казані, Харкова. Серед них визначні фахівці у галузі теоретичної механіки О.П. Котельников і О.М. Динник, математики В.П. Єрмаков і Б.Я. Букреєв, один з основоположників теорії різання металів К.О. Зворикін, геолог-мінералог О.В. Нечаєв, відомий вчений, металург В.П. Іжевський, теплотехнік О.О. Радціг, видатний фахівець мостобудування Є.О. Патон, обдаровані хіміки М.І. Коновалов і Л.В. Писаржевський, академік архітектури О.В. Кобелєв, художник М.К. Пимоненко [Перший педагогічний колектив КПІ]. Пізніше на викладацьку роботу в інститут були запрошені всесвітньовідомі вчені механіки С.П. Тимошенко, К.К. Симінський, С.В. Серенсен та ін.
Термін навчання в інституті складав чотири роки (вісім семестрів). Система навчання курсова. Передбачалося, що скорочення часу навчання на один рік не зашкодить якості курсу, а досягатиметься шляхом підвищення інтенсивності викладання, скорочення канікул і екзаменаційного періоду. При цьому промисловість швидше матиме фахівців, а молоді люди на рік раніше вступатимуть у самостійне життя [Організація навчання в КПІ: 1898-1917].
Першим головою Державної екзаменаційної комісії КПІ у 1903 році був Д.І. Менделєєв. Диплом отримало всього 93 випускника - навчатись було дуже важко, обов'язково необхідно було вносити оплату за навчання, розгортались революційні події. Першим випускникам КПІ разом із дипломами вручали нагрудний Знак випускника. [Студенство КПІ у дореволюційні часи]
Вже з 1899 року розпочався рух за створення п’ятого, повітроплавного відділення КПІ, що його очолив один із найбільших ентузіастів авіації професор Микола Артем’єв, талановитий учень Миколи Жуковського. З його ініціативи в 1905–1906 роках при механічному гуртку КПІ було організовано повітроплавну секцію. Першим почесним головою секції став професор Степан Тимошенко, а її віце-головою – студент механічного відділення Вікторин Бобров. У листопаді 1908 року секція реорганізувалася в повітроплавний гурток із відділами аеропланів, гелікоптерів, орнітоптерів і двигунів. Пристрасним пропагандистом ідей авіації та планеризму був професор КПІ Микола Делоне (син піонера авіації Бориса Делоне), який став одним із організаторів Київського повітроплавного товариства (КПТ). Саме КПТ було першим авіаційним осередком, у роботі якого брали участь професори, інженери, конструктори, а також студенти КПІ, котрі виступали з доповідями з питань авіації, будували і випробовували моделі літальних апаратів, планери [Витоки української авіації].
Невід'ємною сторінкою історії КПІ є його участь у загальнодемократичному русі країни, що здійснювався під гаслом демократизації вищої школи, свободи студентських об'єднань. Уже навесні 1899 р., тобто у перший рік існування вузу, його вихованці взяли участь у всеросійському студентському страйку, спрямованому проти реакційної Політики властей. Уряд відповів на це виключенням з інституту, арештом і засланням 32 студентів — організаторів та активних учасників страйку. Проте студентські заворушення не припинялись... [Шулявська республіка та студентські рухи початку 20 сторіччя]
Влітку 1918 року було створено п'ятий - електротехнічний факультет. Заняття в інституті припинялися і знову відновлювались зважаючи на перебіг військових дій в Києві. Соціальні трансформації в країні відображалися і в докорінній зміні принципів управління ВУЗом [1917 - 1921: КПІ в період громадянської війни].
Для реконструкції народного господарства України після революцій і громадянської війни необхідно було створити і відновити ряд галузей промисловості: машинобудівну, верстатобудівну, автомобільну, хімічну, оборонну, тракторну, металургійну та ін., реконструювати старі і збудувати нові підприємства, технічно переозброїти їх. Для виконання цих народногосподарських планів треба було за короткий час виховати технічну інтелігенцію. Це важливе завдання покладалося на вузи країни. [Внесок КПІ в індустріалізацію народного господарства СРСР]
У березні 1926 року відбувся перший Всесоюзний з'їзд делегатів організації воєнно-наукового товариства СРСР, у роботі якого приймав участь ректор Київського політехнічного інституту Бобров. На цьому з'їзді було поставлено завдання про воєнізацію навчальних закладів: в КПІ створюється воєнно-науковий гурток та організаційний комітет, головою якого став ректор Бобров. [Історія військової підготовки в КПІ]
У червневі дні 1941 р. Київський індустріальний інститут завершував 43-й навчальний рік. В інституті навчалися 3000 студентів, працювали понад 300 професорів-викладачів, загальна чисельність інститутського колективу складала 5000 чоловік. Як і в інших вузах, випускники захищали дипломні проекти і одержували призначення на роботу, старшокурсники мали виробничу практику в різних містах країни, студенти молодших курсів складали перевідні іспити. Війна об'єднала усіх в єдиній справі — захисті Батьківщини [Велика вітчизняна війна].
З перших днів війни багато викладачів і співробітників, випускників і студентів інституту добровільно і через мобілізацію поповнили Червону Армію. Вони брали участь в бойових діях на всіх фронтах Великої вітчизняної війни. Вихованці інституту, які залишилися на окупованих територіях, брали участь у підпільній і партизанській боротьбі. [Фронтовики викладачі, співробітники, випускники і студенти КПІ].
Наприкінці червня 1941 р. інститут одержав розпорядження про підготовку до евакуації в Ташкент, де він функціонував у складі Середньоазіатського індустріального інституту [КПІ в евакуації: підготовка інженерів та дослідна робота для народного господарства і оборони країни].
Визволення Києва у листопаді 1943 р. дало можливість відновити роботу інституту: почалася реєстрація викладачів, співробітників, студентів, які поверталися до інституту. Вже у другій половині січня 1944 р. почала працювати приймальна комісія для набору студентів на перший курс і поновлення студентів старших курсів. Усі зусилля колективу інституту було спрямовано на відновлення навчально-матеріальної бази, адже унаслідок фашистської окупації та жорстоких боїв за Київ було зруйновано більше половини загальної площі навчальних приміщень, згоріли гуртожитки, пограбовано майно. Завдяки включенню інституту списку найважливіших промислових і транспортних вузів країни, студенти всіх курсів звільнялися від призову до Радянської Армії, їм надавалась підвищена стипендія (передусім це стосувалось студентів, які оволодівали спеціальностями з ливарного, ковальського, пресового та хімічного виробництва). Оскільки терміни відбудовчих робіт будівельниками порушувалися, то влітку 1945 р. студенти і викладачі добровільно упродовж місяця канікулярної відпустки виконували невідкладні будівельні роботи. [Реевакуація і відбудова інституту]
Велике значення для підвищення якості підготовки фахівців мали науково-дослідна робота і залучення до неї студентів, особливо старших курсів. Основною формою їх участі у дослідницькій роботі в повоєнні роки були наукові гуртки, на базі яких у квітні 1946 р. в інституті утворилося студентське науково-технічне товариство. У момент створення воно мало дев'ять секцій, що об'єднали 30 гуртків за спеціальностями і близько 500 студентів. Керували секціями провідні вчені інституту [Підготовка фахівців та науково-педагогічних кадрів в повоєнні роки].
За всю історію існування наш вуз очолювало 23 ректори. [Ректори Київської політехніки]
За довгий період існування назва інституту змінювалась декілька разів:
- 1898-1918 рр. - Київський політехнічний інститут Імператора Олександра ІІ;
- 1918-1934 рр. - Київський політехнічний інститут;
- 1934-1948 рр. - Київський індустріальний інститут;
- 1948-1968 рр. – Київський ордена Леніна політехнічний інститут;
- 1968-1992 рр. – Київський ордена Леніна політехнічний інститут ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції;
- 1992-1995 рр. – Київський політехнічний інститут;
- 1995 р. - Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут".
Активно розвиваючись, Київський політехнічний інститут став базою розширення та зміцнення мережі вузів Києва, України. Так, у 1923-1933 роках і протягом останніх років на базі факультетів та окремих спеціальностей КПІ було створено декілька інститутів, університетів, академій [Науково-навчальні заклади України, створені на базі підрозділів КПІ]. З іншої сторони, у теперішній склад університету ввійшли відомі навчальні заклади України. Так у Вiйськовому iнституті телекомунiкацiй та iнформатизацiї НТУУ "КПІ" офіційною датою створення вважається 1 березня 1919 р. – день затвердження Реввоєнрадою республіки проекту штатів Інженерних курсів з підготовки командного складу Робітничо-селянської Червоної Армії.
- 06.03.1937 - Київське військове училище зв'язку ім. М.І.Калініна;
- 11.03.1944 - Київське Червоного Прапора училище зв'язку імені М.І.Калініна;
- 04.1992 - Київське вище військове інженерне училище зв'язку ім. М.І.Калініна;
- 23.03.2001 - Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України “КПІ”. [Військовому інституту КПІ – 90 років: сторінки історії та кроки в майбутнє]
Внаслідок реорганізації системи підрозділів Міносвіти УРСР на базі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова в 1989 році в структуру КПІ ввійшов поліграфічний факультет, який з 6 вересня 2004 року перейменовано на Видавничо-поліграфічний інститут. Його було засновано 1 січня 1954 році у Києві на базі художньо-ремісничого училища поліграфістів № 18, як навчально-консультативний пункт (УКП) Московського поліграфічного інституту.
Сьогодні Київський політехнічний інститут - найбільший вищий навчальний заклад України.
Враховуючи велику організаторську роль Київського політехнічного інституту в підготовці інженерних і наукових кадрів, Указом Президента України за №289/95 від 8 квітня 1995 року “Про Київський політехнічний інститут” йому надано статус Національного технічного університету України.
У квітні 2007 р. на Колегії МОН України було ухвалено рішення про надання КПІ статусу дослідницького університету, Статут якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1332. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. № 76 НТУУ “КПІ” надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного університету.
Оновлено: 17/11/2014 - 11:31
- See more at: http://kpi.ua/almamater#sthash.6WDgSqpT.dpuf
Nenhum comentário:
Postar um comentário