He arrived in Brazil in 1923. Naturalized in Brazil between 1927 and 1928, he designed and built for himself what was considered the country's first modern residence.
Warchavchik was born in the city of Odessa, Ukraine, then part of the Russian Empire. He started his studies in architecture at the National University of Odessa.
In 1918 he moved to Rome, Italy, joining the Regio Istituto Superiore di Belle Arti, graduating on July 14, 1920. He spent the first two years of training working for the neoclassical teacher and architect Marcello Piacentini (1881-1960) , later known as l'architetto del regime (fascist), and directs the construction of the Cinema-theater Savoia (1922) in Florence.
He arrives in Brazil in 1923, at the height of the modernist avant-garde, only a year after the Week of 22, and finds here a predisposition to accept the ideas that he brought from Europe - the precepts of Walter Gropius (1883-1969), Mies van der Rohe (1886-1969) and Le Corbusier (1887-1966) - and already employed by Companhia Construtora de Santos, led by Roberto Cochrane Simonsen, the first Brazilian intellectual to defend the rational work within industry, following the school of Taylorism and Fordism.
It is worth, before advancing to the impact of Warchavchik's arrival in Brazil, to create a counterpoint to another young architect, the Austrian Richard Joseph Neutra (1892-1970), who, like him, emigrated from Europe in 1923, arriving in the USA . Neutral, who had worked with Erich Mendelsohn (1887-1953) and graduated in Vienna under the direction of Otto Koloman Wagner (1841-1918), would still meet John Augur Holabird (1886-1945) in Chicago, and Frank Lloyd Wright ( 1867-1959), at Taliesin, with whom he would work - unlike Warchavchik, who is faced with a country that can barely distinguish a civil engineer from an architect and where a master builder could assume such a function, and the architecture course of the National School of Fine Arts in Rio de Janeiro, would only be recognized 10 years after his arrival.
However, he could not have reached a more opportune place, since the province of Sao Paulo, even though it still had the characteristics of a town, was teeming with intellectuals who defended the new art, such as Paulo de Prado, Mário de Andrade, Oswald de Andrade, Renato de Almeida, Guilherme de Almeida, Menotti del Picchia, Plínio Salgado, Victor Brecheret, Emiliano Di Cavalcanti, Anita Malfatti, Heitor Villa Lobos and others. Warchavchik, as he could not fail to be, soon got in touch with the modernist group of São Paulo, where he met the young Mina Klabin, the daughter of a great industrialist from the São Paulo elite, whom she would marry in 1927, becoming a Brazilian.
In 1925, Warchavchik writes the first manifesto of modernist architecture in Brazil, first published in Italian in the Il Piccolo newspaper on June 15, entitled "Futurism?" Later translated and republished by Correio da Manhã on November 1 , such as "About Modern Architecture". In the same year, Walter Gropius began the publication of the Bauhausbücher, with the work Internationale Architektur. It may be said that few and relative dissonances separate his document from that of the German master.
In Warchavchik's article, some of the architect's ideas about the new pattern of architectural aesthetics that was flourishing are exposed. According to him, just as the machines that accompanied technological evolution, buildings also needed to be modernized, because they are real "living machines" - not only in the sense of constructive techniques, which were in charge of the engineers of the time, but especially in relation to to the "face" of construction.
Criticism of the ornament is vehemently: futile and absurd detail, blind imitation of the technique of classical architecture, all this was logical and beautiful, but it is no more. For him, the study of classical architecture should serve only to give the architect a sense of balance and proportion; otherwise, we would be doomed to live in true old-fashioned replicas, which were totally unrelated to modern equipment, modern manners, and modern life .
In this sense, he strongly defended the production of an architecture free from the legacies of the past, and that reflected the epoch of modernity - logic and free from ornament.
Warchavchik was born in the city of Odessa, Ukraine, then part of the Russian Empire. He started his studies in architecture at the National University of Odessa.
In 1918 he moved to Rome, Italy, joining the Regio Istituto Superiore di Belle Arti, graduating on July 14, 1920. He spent the first two years of training working for the neoclassical teacher and architect Marcello Piacentini (1881-1960) , later known as l'architetto del regime (fascist), and directs the construction of the Cinema-theater Savoia (1922) in Florence.
He arrives in Brazil in 1923, at the height of the modernist avant-garde, only a year after the Week of 22, and finds here a predisposition to accept the ideas that he brought from Europe - the precepts of Walter Gropius (1883-1969), Mies van der Rohe (1886-1969) and Le Corbusier (1887-1966) - and already employed by Companhia Construtora de Santos, led by Roberto Cochrane Simonsen, the first Brazilian intellectual to defend the rational work within industry, following the school of Taylorism and Fordism.
It is worth, before advancing to the impact of Warchavchik's arrival in Brazil, to create a counterpoint to another young architect, the Austrian Richard Joseph Neutra (1892-1970), who, like him, emigrated from Europe in 1923, arriving in the USA . Neutral, who had worked with Erich Mendelsohn (1887-1953) and graduated in Vienna under the direction of Otto Koloman Wagner (1841-1918), would still meet John Augur Holabird (1886-1945) in Chicago, and Frank Lloyd Wright ( 1867-1959), at Taliesin, with whom he would work - unlike Warchavchik, who is faced with a country that can barely distinguish a civil engineer from an architect and where a master builder could assume such a function, and the architecture course of the National School of Fine Arts in Rio de Janeiro, would only be recognized 10 years after his arrival.
However, he could not have reached a more opportune place, since the province of Sao Paulo, even though it still had the characteristics of a town, was teeming with intellectuals who defended the new art, such as Paulo de Prado, Mário de Andrade, Oswald de Andrade, Renato de Almeida, Guilherme de Almeida, Menotti del Picchia, Plínio Salgado, Victor Brecheret, Emiliano Di Cavalcanti, Anita Malfatti, Heitor Villa Lobos and others. Warchavchik, as he could not fail to be, soon got in touch with the modernist group of São Paulo, where he met the young Mina Klabin, the daughter of a great industrialist from the São Paulo elite, whom she would marry in 1927, becoming a Brazilian.
In 1925, Warchavchik writes the first manifesto of modernist architecture in Brazil, first published in Italian in the Il Piccolo newspaper on June 15, entitled "Futurism?" Later translated and republished by Correio da Manhã on November 1 , such as "About Modern Architecture". In the same year, Walter Gropius began the publication of the Bauhausbücher, with the work Internationale Architektur. It may be said that few and relative dissonances separate his document from that of the German master.
In Warchavchik's article, some of the architect's ideas about the new pattern of architectural aesthetics that was flourishing are exposed. According to him, just as the machines that accompanied technological evolution, buildings also needed to be modernized, because they are real "living machines" - not only in the sense of constructive techniques, which were in charge of the engineers of the time, but especially in relation to to the "face" of construction.
Criticism of the ornament is vehemently: futile and absurd detail, blind imitation of the technique of classical architecture, all this was logical and beautiful, but it is no more. For him, the study of classical architecture should serve only to give the architect a sense of balance and proportion; otherwise, we would be doomed to live in true old-fashioned replicas, which were totally unrelated to modern equipment, modern manners, and modern life .
In this sense, he strongly defended the production of an architecture free from the legacies of the past, and that reflected the epoch of modernity - logic and free from ornament.
Although
in his knowledge extensive classical culture and still lived with
Marcello Piacentini, who published in 1930 the booklet Architettura
d'oggi, attacking the new architecture and stating that this seemed an
ephemeral product, Warchavchik is faithful to the movement that was
being carried out and their studies on new materials.
The first modernist house in Brazil.
In 1927, due to his marriage, Warchavchik began to build for himself, in Santa Cruz Street, Vila Mariana neighborhood, in São Paulo, that would be considered the first modernist house of the country, completed in 1928. The project, construction , the decoration, the interiors, the furniture and the lighting pieces, are authored by the architect. Mina Klabin Warchavchik, in addition to contributing financially to the construction, including her family's land for this purpose, collaborated with the garden landscape project - possibly also considered the country's first modern landscape project, although this statement also found divergences.
The project of the house gave rise to one of the most relevant controversies of the modern movement, provoked by the architect Dácio de Morais, who criticized Warchavchik roughly in articles of the Correio Paulistano. The project for the house was aimed at rationality, comfort, utility, good ventilation and lighting - ideals advocated by Le Corbusier. Inspired by the Brazilian landscapes, he created an architecture that adapted to the region, climate and traditions of the country.
Participants of the 1922 Modern Art Week, such as Tarsila do Amaral, Oswald de Andrade, Anísio Teixeira, Mário de Andrade, Osvaldo da Costa and Mário de Andrade, expressed their opinion about Warchavchik's success in achieving a national essence in the house without compromising the to break with the traditional elements of Architecture.
The house, today belonging to the State of São Paulo, was registered in 1980 by the State Historical, Archaeological, Artistic and Tourist Heritage Defense Council and recognized as IPHAN's Historic Patrimony, becoming a park. The tipping took place through residents of the region, led by Walter Taverna of Bixiga, who wanted to prevent the deployment of a residential subdivision, proposed by a construction company, to the site.
Although this is the first example of a modernist house in Brazil, there are four basic points that contradict the modernist manifesto:
1. It seemed to deal with a construction in concrete, but the building was built almost entirely of bricks, hidden by a white coating;
2.The horizontal corner windows, from the technical point of view, were not justified in a construction carried out with traditional materials, which entailed complicated construction problems;
The solution, which consisted in giving the right wing of the facade the same external aspect of the left wing, when it corresponded to the porch and not to an interior with an opposing wing, contradicted the statement made by other absolutes in the manifesto of 1925: "beauty and a facade must result from the rationality of the plant of the inner disposition, just as the form of a machine is determined by the mechanism, which is its soul;
4. The cover of the main body was not a terrace, as one might suppose, but a roof of colonial tiles carefully hidden by a platibanda.
The first modernist house in Brazil.
In 1927, due to his marriage, Warchavchik began to build for himself, in Santa Cruz Street, Vila Mariana neighborhood, in São Paulo, that would be considered the first modernist house of the country, completed in 1928. The project, construction , the decoration, the interiors, the furniture and the lighting pieces, are authored by the architect. Mina Klabin Warchavchik, in addition to contributing financially to the construction, including her family's land for this purpose, collaborated with the garden landscape project - possibly also considered the country's first modern landscape project, although this statement also found divergences.
The project of the house gave rise to one of the most relevant controversies of the modern movement, provoked by the architect Dácio de Morais, who criticized Warchavchik roughly in articles of the Correio Paulistano. The project for the house was aimed at rationality, comfort, utility, good ventilation and lighting - ideals advocated by Le Corbusier. Inspired by the Brazilian landscapes, he created an architecture that adapted to the region, climate and traditions of the country.
Participants of the 1922 Modern Art Week, such as Tarsila do Amaral, Oswald de Andrade, Anísio Teixeira, Mário de Andrade, Osvaldo da Costa and Mário de Andrade, expressed their opinion about Warchavchik's success in achieving a national essence in the house without compromising the to break with the traditional elements of Architecture.
The house, today belonging to the State of São Paulo, was registered in 1980 by the State Historical, Archaeological, Artistic and Tourist Heritage Defense Council and recognized as IPHAN's Historic Patrimony, becoming a park. The tipping took place through residents of the region, led by Walter Taverna of Bixiga, who wanted to prevent the deployment of a residential subdivision, proposed by a construction company, to the site.
Although this is the first example of a modernist house in Brazil, there are four basic points that contradict the modernist manifesto:
1. It seemed to deal with a construction in concrete, but the building was built almost entirely of bricks, hidden by a white coating;
2.The horizontal corner windows, from the technical point of view, were not justified in a construction carried out with traditional materials, which entailed complicated construction problems;
The solution, which consisted in giving the right wing of the facade the same external aspect of the left wing, when it corresponded to the porch and not to an interior with an opposing wing, contradicted the statement made by other absolutes in the manifesto of 1925: "beauty and a facade must result from the rationality of the plant of the inner disposition, just as the form of a machine is determined by the mechanism, which is its soul;
4. The cover of the main body was not a terrace, as one might suppose, but a roof of colonial tiles carefully hidden by a platibanda.
fonte: @edisonmariotti #edisonmariotti
Diga não às fake news!
-
mas o que modifica o jeito de olhar e ouvir.
"Eu só quero pensar no futuro e não ficar triste." Elon Musk.
-
"I just want to think about the future and not be sad." Elon Musk.
This report is guaranteed to verify the address of the LINK above
Say no to fake News!
-
Esta reportagem tem a garantia de apuração do endereço do LINK acima.
-
Culture is not what enters the eyes and ears,
but what modifies the way of looking and hearing
-
Cultura não é o que entra pelos olhos e ouvidos,
-mas o que modifica o jeito de olhar e ouvir.
--ucraniano via tradutor do google
Українець Грегорі Ілліч Вархавчік побудував перший модерністський будинок у Бразилії. Сьогодні це музей. Міський музей.Він прибув до Бразилії в 1923 році. Натуралізувався в Бразилії в період з 1927 по 1928 рік, він спроектував і побудував для себе те, що вважалося першою сучасною резиденцією країни.Вархавчик народився в місті Одесі, Україні, потім частині Російської імперії.
Він розпочав навчання в архітектурі в Національному університеті Одеси.У 1918 році він переїхав до Риму, Італія, приєднавшись до "Regio Istituto Superiore di Belle Arti", який закінчив 14 липня 1920 року. Він провів перші два роки навчання для неокласичного вчителя та архітектора Марчелло П'яцентні (1881-1960), пізніше відомий як "архітектурний режим" (фашистський) і керує будівництвом кінотеатру "Савойя" (1922) у Флоренції.Він приїжджає до Бразилії в 1923 році, на висоті модерністського авангарду, лише через рік після 22 тижня, і знаходить тут схильність приймати ідеї, які він приніс із Європи - заповіді Вальтера Гропіуса (1883-1969 ), Міз ван дер Рое (1886-1969) і Ле Корбюзьє (1887-1966) - і вже працюють компанією Companhia Construtora de Santos під керівництвом Роберто Кокран Симонсен, першого бразильського інтелектуала, який захищав раціональну роботу в промисловості, після школи Тейлоризм і фордизм.Варто, перш ніж посилити наслідки прибуття Вархавчика до Бразилії, створити контрапункт для іншого молодого архітектора, австрійського Річарда Джозефа Нейтра (1892-1970), який, як і він, емігрував з Європи в 1923 році, прибуваючи до США .
Нейтраль, який працював з Еріхом Мендельсоном (1887-1953) і закінчив у Відні під керівництвом Отто Коломана Вагнера (1841-1918), все одно зустрівся з Джоном Оур Голабідром (1886-1945) в Чикаго та Френком Ллойдом Райтом (1867) -1959) у Таліесіна, з яким він буде працювати, - на відміну від Вархавчика, який стикається з країною, яка ледве розрізняє будівельника від архітектора і де головний будівельник може взяти таку функцію, а архітектурний курс Національної Школа образотворчого мистецтва в Ріо-де-Жанейро буде визнана лише через 10 років після його прибуття.Однак він не міг би досягти більш відповідного місця, оскільки провінція Сан-Паулу, хоча вона і досі мала особливості міста, переповнилася інтелектуалами, які захищали нове мистецтво, такі як Пауло де Прадо, Маріо де Андраде, Освальд де Андраде, Ренато де Альмейда, Гільєрме де Альмейда, Менотті дель Піккія, Плініо Сальгадо, Віктор Бречерер, Еміліано Ді Кавальканті, Аніта Малфетті, Хайтор Вілла Лобос та інші. Вархавчик, як не міг не зупинитись, незабаром зв'язався з модерністською групою Сан-Паулу, де він познайомився з молодою Міною Клабін, дочкою великого промисловця з еліти Соло Паулу, з якою вона вийде заміж у 1927 році, ставши бразильськийУ 1925 році Варчавчик пише перший маніфест модерністської архітектури в Бразилії, який вперше опубліковано італійською мовою в газеті "Іл Пікколо" 15 червня під назвою "Футуризм". Пізніше перекладено і перевидано Корреіо да Маньха 1 листопада, наприклад "Про сучасну архітектуру". У тому ж році Вальтер Гропіус розпочав видання "Bauhausbücher" з роботою "Internationale Architektur".
Можна сказати, що деякі та відносні диссонанси розділяють його документ від того, що є німецьким майстром.У статті Варчавчика висвітлено деякі ідеї архітектора про нову структуру архітектурної естетики, яка процвітала. За його словами, так само, як машини, що супроводжували технологічну еволюцію, будівлі також потребували модернізації, оскільки вони є справжніми "живими машинами" - не тільки в сенсі конструктивних методів, які керували інженерами того часу, але особливо стосовно "обличчя" будівництва.Критика орнаменту бурхливо: безглузда і безглузді деталі, сліпо імітація техніки класичної архітектури, все це було логічно і красиво, але це вже не більше. Для нього вивчення класичної архітектури повинно служити лише для того, щоб дати архітектору відчуття рівноваги та співвідношення; інакше ми будемо приречені жити в справжніх старомодних репліках, які були абсолютно не пов'язані з сучасним обладнанням, сучасними манерами та сучасним життям.У цьому сенсі він рішуче захищав виробництво архітектури, вільної від спадщини минулого, і це відобразило епоху сучасності - логіку і без орнаменту.
Навіть
з огляду на його великі знання класичної культури і до сих пір жив з
Пьячентіні, який в 1930 році буде опублікувати буклет Architettura
d'OGGI, нападаючи на нову архітектуру і про те, що йому здавалося,
ефемерний продукт, Warchavchik показали вірність руху, яке перероблялося
і їх вивчення нових матеріалів.Перший модерністський будинок у Бразилії.У
1927 році через його шлюбу, Warchavchik починає будувати для себе на
вулиці Санта-Крус, район Віла Маріана, в Сан-Паулу, той, який буде
розглянуто перший модерністської будинок в країні, завершеного в 1928 р
Проектування, будівництво , декор, інтер'єри, меблі та освітлювальні прилади, автор архітектора. Mina
Klabin Warchavchik і фінансовий внесок в справі будівництва, в тому
числі і розпорядження землі від своєї сім'ї, для цієї мети, спільно з
ландшафтним дизайном для саду - можливо, також вважається першим
сучасним ландшафтним дизайном країни, хоча це твердження також знайти
відмінність.Проект
будинку привів до одного з найважливіших протиріч сучасного руху,
викликаних Мораіш Dácio архітектором, які критикують різко Warchavchik в
Correio Paulistano пунктів. Конструкція
для будинку спрямована раціональність, комфорт, корисність, хороша
вентиляція і освітлення - ідеали, пропагованих Ле Корбюзьє. Натхненний бразильськими пейзажами, він створив архітектуру, адаптовану до регіону, клімат і традиції країни.
Сучасні учасники Art Week 1922 як і Tarsila Амараль, Освальд де Андраде Тейшейра, Маріо де Андраде, Освальдо да Коста і Маріо де Андраде, кажуть про успіх Warchavchik, при досягненні національної сутності в будинку без шкоди зламати з традиційними елементами архітектури.Будинок тепер належить штату Сан-Паулу, був включений в 1980 році Радою спадщини оборони, археологічний, художній і Туристичної держави і визнаного історичної спадщини ІПХАН, що робить його парк. Перекидання дали місцеві жителі, на чолі з Вальтером Таверна в Bixiga, який хотів, щоб запобігти імплантацію житлового підрозділи, запропонований будівельної компанії, на сайті.Хоча це перший приклад модерністського будинку в Бразилії, існує чотири основні моменти, що суперечать модерністському маніфесту:1. Це, здавалося, стосується будівництва в бетоні, але будівля була побудована практично повністю з цегли, прихованої білим покриттям;2.As горизонтальне вікно кутку, з технічної точки зору, не виправдовує конструкцію, що виконується з використанням традиційних матеріалів, поки вони спричинили складні проблеми будівництва;3.
Рішення, яке повинно було дати праворуч від переднього крила і той же зовнішній вигляд зліва, коли це відповідало балкон, а не інтер'єр з протилежного крила суперечить заява, зроблена занадто абсолют в 1925 маніфесту: «краса Ade передній план повинен привести до раціональності внутрішньої компоновки, а також форма машини визначається за допомогою механізму, який є душа;4. Основна частина кришки не була тераса, як можна було б припустити, а дах колоніальної плитки ретельно прихована парапетом.
Сучасні учасники Art Week 1922 як і Tarsila Амараль, Освальд де Андраде Тейшейра, Маріо де Андраде, Освальдо да Коста і Маріо де Андраде, кажуть про успіх Warchavchik, при досягненні національної сутності в будинку без шкоди зламати з традиційними елементами архітектури.Будинок тепер належить штату Сан-Паулу, був включений в 1980 році Радою спадщини оборони, археологічний, художній і Туристичної держави і визнаного історичної спадщини ІПХАН, що робить його парк. Перекидання дали місцеві жителі, на чолі з Вальтером Таверна в Bixiga, який хотів, щоб запобігти імплантацію житлового підрозділи, запропонований будівельної компанії, на сайті.Хоча це перший приклад модерністського будинку в Бразилії, існує чотири основні моменти, що суперечать модерністському маніфесту:1. Це, здавалося, стосується будівництва в бетоні, але будівля була побудована практично повністю з цегли, прихованої білим покриттям;2.As горизонтальне вікно кутку, з технічної точки зору, не виправдовує конструкцію, що виконується з використанням традиційних матеріалів, поки вони спричинили складні проблеми будівництва;3.
Рішення, яке повинно було дати праворуч від переднього крила і той же зовнішній вигляд зліва, коли це відповідало балкон, а не інтер'єр з протилежного крила суперечить заява, зроблена занадто абсолют в 1925 маніфесту: «краса Ade передній план повинен привести до раціональності внутрішньої компоновки, а також форма машини визначається за допомогою механізму, який є душа;4. Основна частина кришки не була тераса, як можна було б припустити, а дах колоніальної плитки ретельно прихована парапетом.
--br
Gregori Ilych Warchavchik, ucraniano, construiu a primeira casa modernista no Brasil. Hoje é um museu. Museu da cidade.
Chegou ao Brasil em 1923. Naturalizado no Brasil entre 1927 e 1928, projetou e construiu para si o que foi considerado a primeira residência moderna do país.
Warchavchik nasceu na cidade de Odessa, Ucrânia, então parte do Império Russo. Ele começou seus estudos em arquitetura na Universidade Nacional de Odessa.
Em 1918 mudou-se para Roma, Itália, ingressando no Regio Istituto Superiore de Belle Arti, graduando-se em 14 de julho de 1920. Passou os dois primeiros anos de formação trabalhando para o professor neoclássico e arquiteto Marcello Piacentini (1881-1960), mais tarde conhecido como l'architetto del regime (fascista), e dirige a construção do Cinema-teatro Savoia (1922) em Florença.
Ele chega ao Brasil em 1923, no auge da vanguarda modernista, apenas um ano depois da semana de 22, e encontra aqui uma predisposição para aceitar as idéias que trouxe da Europa - os preceitos de Walter Gropius (1883-1969 Mies van der Rohe (1886-1969) e Le Corbusier (1887-1966) - e já empregados pela Companhia Construtora de Santos, liderada por Roberto Cochrane Simonsen, o primeiro intelectual brasileiro a defender o trabalho racional dentro da indústria, seguindo a escola de taylorismo e fordismo.
Vale a pena, antes de avançar para o impacto da chegada de Warchavchik ao Brasil, criar um contraponto a outro jovem arquiteto, o austríaco Richard Joseph Neutra (1892-1970), que, como ele, emigrou da Europa em 1923, chegando aos EUA. . Neutro, que trabalhou com Erich Mendelsohn (1887-1953) e se formou em Viena sob a direção de Otto Koloman Wagner (1841-1918), ainda se encontraria com John Augur Holabird (1886-1945) em Chicago, e Frank Lloyd Wright (1867). -1959), em Taliesin, com quem trabalharia - ao contrário de Warchavchik, que se depara com um país que mal consegue distinguir um engenheiro civil de um arquiteto e onde um mestre construtor poderia assumir tal função, e o curso de arquitetura do National Escola de Belas Artes do Rio de Janeiro, só seria reconhecido 10 anos após sua chegada.
No entanto, ele não poderia ter chegado a um lugar mais oportuno, já que a província de São Paulo, embora ainda tivesse as características de uma cidade, estava repleta de intelectuais que defendiam a nova arte, como Paulo de Prado, Mário de Andrade, Oswald de Andrade, Renato de Almeida, Guilherme de Almeida, Menotti do Picchia, Plínio Salgado, Victor Brecheret, Emiliano Di Cavalcanti, Anita Malfatti, Heitor Villa Lobos e outros. Warchavchik, como não podia deixar de ser, logo entrou em contato com o grupo modernista de São Paulo, onde conheceu a jovem Mina Klabin, filha de um grande industrial da elite paulista, com quem se casaria em 1927, tornando-se um brasileiro.
Em 1925, Warchavchik escreve o primeiro manifesto da arquitetura modernista no Brasil, publicado pela primeira vez em italiano no jornal Il Piccolo, em 15 de junho, intitulado "Futurismo". Posteriormente traduzido e republicado pelo Correio da Manhã em 1º de novembro, como "About Modern Architecture". No mesmo ano, Walter Gropius começou a publicação do Bauhausbücher, com o trabalho Internationale Architektur. Pode-se dizer que poucas e relativas dissonâncias separam seu documento daquele do mestre alemão.
No artigo de Warchavchik, algumas das idéias do arquiteto sobre o novo padrão de estética arquitetônica que estava florescendo estão expostas. Segundo ele, assim como as máquinas que acompanhavam a evolução tecnológica, os edifícios também precisavam ser modernizados, porque são verdadeiras "máquinas vivas" - não apenas no sentido de técnicas construtivas, que eram de responsabilidade dos engenheiros da época, mas especialmente em relação à "cara" da construção.
A crítica do ornamento é veementemente: detalhes fúteis e absurdos, imitação cega da técnica da arquitetura clássica, tudo isso era lógico e belo, mas não é mais. Para ele, o estudo da arquitetura clássica deve servir apenas para dar ao arquiteto um senso de equilíbrio e proporção; caso contrário, estaríamos condenados a viver em verdadeiras réplicas antiquadas, que não tinham relação alguma com equipamentos modernos, maneiras modernas e vida moderna.
Nesse sentido, ele defendeu fortemente a produção de uma arquitetura livre dos legados do passado, e que refletia a época da modernidade - lógica e livre do ornamento.
Mesmo tendo em seus conhecimentos extensa cultura clássica e ainda convivido com Marcello Piacentini, o qual publicaria em 1930 o livreto Architettura d'oggi, atacando a nova arquitetura e afirmando que esta lhe parecia um produto efêmero, Warchavchik se mostra fiel ao movimento que se processava e aos seus estudos sobre os novos materiais.
A primeira casa modernista do Brasil.
Em 1927, em função de seu casamento, Warchavchik começa a construir para si, na rua Santa Cruz, bairro de Vila Mariana, em São Paulo, aquela que seria considerada a primeira casa modernista do país, concluída em 1928. O projeto, a construção, a decoração, os interiores, os móveis e as peças de iluminação, são de autoria do arquiteto. Mina Klabin Warchavchik, além de contribuir financeiramente com a construção, inclusive dispondo de terreno de sua família para tal fim, colaborou com o projeto paisagístico para o jardim - eventualmente também considerado o primeiro projeto paisagístico moderno do país, embora tal afirmação também encontre divergências.
O projeto da casa deu origem a uma das mais relevantes polêmicas do movimento moderno, provocado pelo arquiteto Dácio de Morais, que criticou asperamente Warchavchik em artigos do Correio Paulistano. O projeto para a casa teve como objetivo a racionalidade, o conforto, a utilidade, uma boa ventilação e iluminação – ideais preconizados por Le Corbusier. Inspirado nas paisagens brasileiras, criou uma arquitetura que se adaptou à região, ao clima e às tradições do país. Participantes da Semana de Arte Moderna de 1922, como Tarsila do Amaral, Oswald de Andrade, Anísio Teixeira, Mário de Andrade, Osvaldo da Costa e Mário de Andrade, opinaram sobre o sucesso de Warchavchik, ao conseguir uma essência nacional na casa sem comprometer o objetivo de romper com os elementos tradicionais da Arquitetura.
A casa, hoje pertencente ao Estado de São Paulo, foi tombada em 1980 pelo Conselho de Defesa do Patrimônio Histórico, Arqueológico, Artístico e Turístico do Estado e reconhecida como Patrimônio Histórico pelo IPHAN, tornando-se um parque. O tombamento se deu por intermédio de moradores da região, liderado por Walter Taverna, do Bixiga, que queriam impedir a implantação de um loteamento residencial, proposto por uma construtora, para o local.
Apesar desse ser o primeiro exemplo de casa modernista no Brasil, existem quatro pontos básicos que contradizem ao manifesto modernista:
1.Parecia tratar de uma construção em concreto armado, porém o edifício foi construído quase que inteiramente de tijolos, ocultados por um revestimento branco;
2.As janelas horizontais de canto, sob o ponto de vista técnico, não se justificavam numa construção executada com materiais tradicionais, tendo elas acarretado complicados problemas de construção;
3.A solução , que consistia em dar à ala direita da fachada o mesmo aspecto externo da ala esquerda, quando essa correspondia a varanda e não a um interior com ala oposta contradizia a afirmação feita por demais absolutos no manifesto de 1925: "a beleza ade uma fachada deve resultar da racionalidade da planta da disposição interna, assim como a forma de uma máquina é determinada pelo mecanismo, o que é sua alma;
4.A cobertura do corpo principal não era um terraço, conforme se poderia supor, mas um telhado de telhas coloniais cuidadosamente escondido por uma platibanda.
Nenhum comentário:
Postar um comentário