Google+ Followers

sexta-feira, 29 de julho de 2016

Um museu de mulheres guerreiras; --- A museum of women warriors. --- Музей жінок-воїнів

#SaveGenderMuseum é um projeto no qual uma coleção de mais de 3.000 objetos em Carcóvia (Ucrânia) se mantém graças a patrocinadores espanhóis




“Tatiana é uma guerreira nata!”, diz María. “María é uma GRANDE MULHER que faz esforços HERÓICOS”, escreve Tatiana em letras maiúsculas. As vidas de María Sánchez (Guadalajara, 1985) e Tatiana Isaeva (Carcóvia, 1959) se cruzaram graças ao Museu de Gênero da cidade ucraniana de Carcóvia, na qual Sánchez chegou através de um programa de voluntariado europeu. 


Ela é artista e gestora cultural e naquele momento preparava sua tese de mestrado. Como não estava satisfeita com si mesma e atravessava uma época difícil, buscou uma mudança e a encontrou na Ucrânia, país ao qual chegou em abril de 2014, dois meses após a quinta-feira negra – o que foi considerado o dia mais sangrento do conflito entre pró-russos e pró-europeus


Buscava um lugar em que a situação fosse difícil, onde não conhecesse o idioma para partir do zero e desenvolver um dos exemplos práticos de sua tese que é um estudo de campo de projetos artísticos em contextos periféricos, marginais e sem recursos.


Após vários meses trabalhando na galeria municipal e em um festival, chegou o momento de realizar outra das tarefas agendadas: fechar o museu que Isaeva dirigia e dirige. A missão da voluntária espanhola era compilar caixas e embalar mais de 3.000 objetos que formam o único museu de gênero na Ucrânia e no Leste Europeu: o anteprojeto para a artista Pimienta Sánchez – como seu papel de agitadora cultural é conhecido nas redes sociais. Sánchez se encontrou com Isaeva para que esta lhe mostrasse qual era o estado da coleção. Quando a diretora abriu a porta do local onde está o museu, tudo estava escuro, não havia luz. Sánchez pegou seu celular da bolsa, acendeu a lanterna e foi iluminando paredes, mesas, objetos... Sentiu um choque de realidade: ela tinha mais recursos do que o museu. “Não é a situação dos museus espanhóis que não podem oferecer um catering e não podem montar outra exposição. 

Eles não conseguiam pagar a luz”. A diretora, ao vê-la tão interessada, fez a gentileza de acender uma pequena lamparina, um esforço econômico para ela. Voltaram a se reunir na manhã do dia seguinte, já com luz natural. Sánchez observava os mísseis e cartas pendurados no teto, as que as mulheres enviavam aos seus maridos durante alguma das últimas guerras pelas quais o país passou; uma penteadeira coberta com um manto negro, símbolo do fato de que na época do conflito não havia tempo para se dedicar ao cuidado físico, quando esse aspecto na vida da mulher ucraniana é fundamental; cartazes, fotografias e até uma máquina de escrever da época soviética, mas com o teclado em ucraniano, é um símbolo da liberdade, pertenceu a uma mulher que podia escrever em seu idioma.

Sánchez percebeu que precisava de tempo. Mas não para acabar com o museu, mas para buscar uma forma de levá-lo adiante e de ajudar essa mulher que o construiu e lutou por ele. O museu era ela. Ela é quem recebe as ligações de quem pretende visitá-lo e, não importa em que lugar da cidade a pessoa estiver, vai buscá-la para mostrar o museu. As mais de quinhentas visitas entre 2013 e 2014 se traduzem em 500 ligações a Isaeva para que ela abra as portas e mostre a coleção. 

Qualquer comparação com “um museu convencional” é como comparar órbitas de planetas de galáxias que estão a milhões de anos luz. Ela o financiava até que decidiu dedicar essa parte de sua pequena pensão aos que marcharam à frente de combate. Foi ela quem decidiu que era preciso preservar, contar e perpetuar a história das mulheres. Um museu de gênero em um país no qual nem sequer existe esse termo, no qual um dos objetivos das mulheres quando se matriculam na universidade é encontrar marido.

Em uma semana Sánchez mostrou a Isaeva uma campanha e um plano de marketing. Nasceu o#SaveGenderMuseum e Isaeva confirma entusiasmadamente que dessa forma continuam vivas. “Comecei pelo final, pela loja de presentes”, explica Sánchez. Criou um logotipo, uma camiseta, publicou no site do museu para quem quisesse baixá-lo e divulgar o projeto. Fez contas e com 100 euros (360 reais) por mês poderiam manter o aluguel do espaço. 

Na realidade eram por volta de 97, 98 euros (350, 354 reais), mas arredondou e com o restante conseguiram trocar as lâmpadas e têm cadernos! Ela financiou o primeiro mês, janeiro de 2015. Seus avós maternos, o segundo. E pouco a pouco a rede foi se expandindo: recebe mensagens de qualquer parte do mundo; vê pessoas desconhecidas baixando o logo e o colocando em seu perfil nas redes sociais; uma artista argentina enviou 100 euros para colaborar em um dos próximos meses. As meninas que fazem parte do 7h Coop, uma cooperativa galega cujo objetivo é promover a criação artística, conheceram a ideia e a amadrinharam em março. “É um projeto honestos, sentíamos que estava próximo da gente”, comenta Clara Rodríguez, membro do 7H. “Nós nos perguntamos quanto custa salvar um museu e pela quantidade necessária...”. 


O mês de abril ficou por conta da Nokton Magazine, uma revista que escreve sobre iniciativas culturais corajosas, de modo que na organizada agenda de Sánchez os patrocinadores de cada mês aparecem um a um e faltam somente três para pagar todo o ano de 2016. O que oferece em troca é a divulgação do trabalho dos patrocinadores de cada mês. 

Isaeva diz que continuam vivas graças ao esforço dos espanhóis que participam. Sánchez tem um novo objetivo: vincular a comunidade ucraniana que vive na Espanha com esse museu de seu país. Um país que mesmo sem estar mais nas manchetes, continua imerso em um conflito. E apesar disso mulheres como Tatiana Isaeva – e sua filha – não deixam que seu legado cultural desapareça e seja destruído como uma estátua de Lênin.





Fonte: @edisonmariotti #edisonmariotti

http://brasil.elpais.com/brasil/2016/07/24/cultura/1469392793_099815.html

Cultura e conhecimento são ingredientes essenciais para a sociedade.


A cultura e o amor devem estar juntos.

Vamos compartilhar.






--in via tradutor do google

A museum of women warriors
#SaveGenderMuseum Is a project in which a collection of over 3,000 objects in Kharkov (Ukraine) sustained by the Spanish sponsors.

"Tatiana is a warrior cream!" Says Maria. "Maria is a BIG WOMAN HEROIC making efforts," writes Tatiana in capital letters. The lives of María Sánchez (Guadalajara, 1985) and Tatiana Isaeva (Kharkov, 1959) intersected thanks to the Gender Museum of the Ukrainian city of Kharkov, in which Sánchez came through a European volunteer program.

She is an artist and cultural manager and now preparing his master's thesis. As it was not satisfied with herself and was going through a difficult time, sought a change and found in Ukraine, which arrived in April 2014, two months after Black Thursday - which was considered the bloodiest day of the conflict between pro-Russian and pro-European.

It sought a place where the situation was difficult, which did not know the language to develop from scratch and one of the practical examples of his thesis which is an artistic project field study in peripheral contexts, marginal and without resources.

After several months working in the municipal gallery and a festival, it's time to perform other scheduled tasks: closing the museum Isaeva driving and driving. The Spanish volunteer mission was to build boxes and pack more than 3,000 objects that form the only gender museum in Ukraine and Eastern Europe: the blueprint for the artist Pimienta Sánchez - as its role as a cultural agitator is known in social networks. Sanchez met Isaeva for this show him what was the state of the collection. When the director opened the local port where the museum, everything was dark, there was no light. Sanchez took his cell phone bag, turned on the flashlight and was shining walls, tables, objects ... I felt a reality check: it had more resources than the museum. "It is the situation of Spanish museums that can not offer a catering and can not mount another exhibition. They could not pay the light. "

The director, to see her so interested, he was kind enough to light a small lamp, an economic effort into it. They reconvened in the morning the following day, with natural light. Sanchez watched the missiles and letters hung from the ceiling, the women sent their husbands during any of the past wars in which the country has; a covered vanity with a black cloak, symbol of the fact that at the time of the conflict there was no time to devote to physical care, when this aspect in the Ukrainian woman life is essential; posters, photographs and even a typewriter the Soviet era, but with the keyboard in Ukrainian, is a symbol of freedom, belonged to a woman who could write in your language.

Sanchez realized he needed time. But not to end the museum, but to find a way to take it forward and help this woman who built and fought for it. The museum was her. She is the one who receives the calls from those who want to visit it and no matter where in the city the person is, will get it to show the museum. The more than five hundred visits between 2013 and 2014 translate into 500 links to Isaeva for her to open the door and show the collection. Any comparison with "conventional museum" is like comparing orbits of galaxies of planets that are millions of light years. She financed until he decided to dedicate this part of her small pension to those who marched to the front. It was she who decided it was necessary to preserve, perpetuate and tell the story of women. A gender museum in a country where there is not even that term, where one of the goals of the women when they enroll at the university is to find husband.

In a week Sánchez showed Isaeva a campaign and a marketing plan. Was born #SaveGenderMuseum and Isaeva enthusiastically confirms that this way are still alive. "I started at the end, through the gift shop," explains Sánchez. Created a logo, a T-shirt, published on the museum's website for all to download it and publicize the project. Reckoneth and 100 euros (360 reais) per month could keep the space rental. In fact they were around 97, 98 euros (350, 354 reais), but rounded and the rest managed relamping and have notebooks! She funded the first month, January 2015.

His maternal grandparents, the second. And little by little the network was expanding: receives messages from anywhere in the world; see unknown people downloading the logo and putting in your profile on social networks; an Argentine artist sent 100 euros to collaborate in one of the coming months. Girls who are part of the Coop 7 am, a Galician cooperative whose purpose is to promote artistic creation, met the idea and amadrinharam in March. "It's an honest project, we felt that was close to us," said Clara Rodriguez, 7H member. "We wonder how much it costs to save a museum and the amount necessary ...".

The month of April was due to the Nokton Magazine, a magazine that writes about courageous cultural initiatives, so that the organized Sánchez agenda the sponsors of each month appear one by one and only three to go to pay for the entire year of 2016. The it offers in exchange is the promotion of the work of the sponsors of each month. Isaeva says still alive thanks to the efforts of the Spanish participating. Sánchez has a new goal: to link the Ukrainian community living in Spain with this museum of his country. A country that even without being more in the headlines, still immersed in a conflict. And yet women like Tatiana Isaeva - and her daughter - do not let their cultural legacy disappear and be destroyed as a statue of Lenin.





--uc via tradutor do google
Музей жінок-воїнів
#SaveGenderMuseum Чи проект, в якому зібрано більше 3000 об'єктів в Харкові (Україна) підтримується іспанських спонсорів.

"Тетяна воїном крем!" Каже Марія. "Марія велика жінка ГЕРОЇЧНИЙ докладає зусиль," пише Тетяна великими літерами. Життя Марії Санчес (Гвадалахара, 1985) і Тетяни Ісаєвої (Харків, 1959) перетнулися завдяки Гендерної музей українського міста Харкова, в якому Санчес прийшов через Європейську програму добровольців.

Вона художник і культурний менеджер і зараз готує кандидатську дисертацію. Як не був задоволений собою і переживає важкий час, шукав зміни і знайшли в Україні, який прибув в квітні 2014 року, через два місяці після того, як Black п'ятниця - який вважався найкривавішим днем ​​конфлікту між про-російським і проєвропейської.

Він шукав місце, де ситуація була важкою, яка б не знала мову розвивати з нуля, і один з практичних прикладів його тези, який є художнім дослідження поля проекту в периферійних контекстах, маргінальних і без ресурсів.

Після кількох місяців роботи в муніципальній галереї і фестиваль, прийшов час для виконання інших запланованих завдань: закриття водіння музею Ісаєва і водіння. Іспанська добровольців місія полягала в тому, щоб побудувати коробки і упакувати більше 3000 об'єктів, які формують єдиний гендерний музей в Україні і Східній Європі: план для художника Pimienta Санчеса - його роль як культурного агітатора відома в соціальних мережах. Санчес зустрів Ісаєвої для нього це шоу було те, що стан колекції. Коли директор відкрив місцевий порт, де музей, все було темно, не було ніякого світла. Санчес взяв свій стільниковий телефон мішок, включив ліхтарик і блискучі стіни, столи, предмети ... Я відчував перевірити реальність: у неї було більше ресурсів, ніж в музеї. "Це положення іспанських музеїв, які не можуть запропонувати харчування і не може змонтувати ще одну виставку. Вони не могли оплатити світло ".

Режисер, щоб побачити її так цікаво, що він був досить люб'язний, щоб запалити маленьку лампу, економічні зусилля в неї. Вони знову зібралася вранці наступного дня, з природним освітленням. Санчес спостерігав ракети і букви звисали зі стелі, жінки послали своїх чоловіків під час будь-якої з минулих воєн, в яких країна має; крите марнославства з чорним плащем, символом того, що під час конфлікту не було часу, щоб присвятити фізичної допомоги, коли цей аспект в української жінки життя має важливе значення; плакати, фотографії і навіть друкарську машинку радянських часів, але з клавіатурою на українській мові, є символом свободи, належав жінці, яка може писати на вашій мові.

Санчес зрозумів, що йому потрібен був час. Але не до кінця музею, але, щоб знайти спосіб, щоб прийняти його вперед і допомогти цій жінці, який побудував і боролися за неї. Музей був її. Вона є той, хто приймає дзвінки від тих, хто хоче відвідати його і незалежно від того, де в місті людина, не отримає його, щоб показати музей. Понад п'ятсот відвідувань в період між 2013 і 2014 роками перевести 500 посилань на Ісаєвої для неї, щоб відкрити двері і показати колекцію. Будь-яке порівняння з "звичайним музеєм", як порівняння орбіт галактик планет, які мільйони світлових років. Вона фінансується, поки він не вирішив присвятити цю частину своєї маленької пенсії тим, хто йшов на фронт. Саме вона вирішила, що необхідно було зберегти, увічнити і розповісти історію жінок. Гендерний музей в країні, де немає навіть цей термін, коли одна з цілей жінок при вступі до університету, щоб знайти чоловіка.

Через тиждень Санчес показав Ісаєвої кампанію і план маркетингу. Народився #SaveGenderMuseum і Ісаєвої з ентузіазмом підтверджує, що цей шлях все ще живі. "Я почав в кінці, через сувенірний магазин," пояснює Санчес. Створено логотип, футболку, опублікованими на веб-сайті музею для всіх, щоб завантажити його і опублікувати проект. Reckoneth і 100 євро (360 реалів) в місяць може зберегти оренду площі. Насправді вони були близько 97, 98 євро (350, 354 реалів), але округлий і іншим вдалося заміна ламп і не мають ноутбуки! Вона фінансувала перший місяць, січень 2015 року.

Його бабуся і дідусь по материнській, другий. І мало-помалу мережа розширюється: приймає повідомлення з будь-якої точки світу; побачити невідомі люди з завантаженням логотипу і вкладаючи в своєму профілі в соціальних мережах; аргентинський художник послав 100 євро співпрацювати в одному з найближчих місяців. Дівчата, які є частиною Coop 7 ранку, галісійська кооператив, мета якого полягає в сприянні художньої творчості, зустрів ідею і amadrinharam в березні. "Це чесний проект, ми відчували, що був близький до нас," сказала Клара Родрігес, член 7H. "Цікаво, скільки це коштує, щоб зберегти музей і суму, необхідну ...".

У квітні місяці було пов'язано з NOKTON Magazine, журнал, який пише про мужніх культурних ініціатив, так що організована Санчеса повістка спонсори кожного місяця з'являються один за іншим, і тільки три, щоб піти, щоб заплатити за весь рік 2016 року він пропонує в обмін є сприяння роботі авторів кожного місяця. Ісаєва каже, що все ще живі завдяки зусиллям беруть участь іспанців. Санчес має нову мету: зв'язати української громади, які живуть в Іспанії з цим музеєм своєї країни. Країна, яка навіть не будучи більш в заголовках газет, як і раніше занурений в конфлікт. І все ж жінки, як Тетяна Ісаєва - і її дочка - не давайте їх культурну спадщину зникне і буде зруйнований, як пам'ятник Леніну.


Nenhum comentário:

Postar um comentário