More than 21,000 visitors took part in the former Citroën garage, quai des Péniches, at the opening weekend of the future Brussels museum of contemporary art "Kanal-Center Pompidou". A few months before the communal elections, this success must delight the head of the Brussels government Rudi Vervoort. But on the Flemish side, enthusiasm for this project remains more limited. The fact that Kanal will pay in the next ten years € 2 million a year at the Pompidou Center, which will decide in Paris alone which collections will be shown in Brussels, reinforces the Flemish mistrust.
In her opening speech, the French Minister of Culture, Françoise Nyssen, spoke lyrically of a "European adventure". With more hindsight, the respectable "Frankfurter Allgemeine" evokes a "subsidiary of the Pompidou Center", a perception that will not consolidate the image of Brussels, neither in Flanders nor abroad.
To justify the Brussels docility to the Parisian cultural experts, the usual suspects, that is to say the N-VA, were pointed out. Secretary of State for Science Policy Zuhal Demir (N-VA), head of federal museums, refused to lend federal collections to Kanal-Pompidou, forcing the institution to turn to France. But even in the South, we criticize the complete lack of consultation of Brussels residents and the N-VA was not the only one to express reservations about what could be described as cultural colonization in the European capital.
Not a single representative of the federal government came to the inauguration of the new museum. Even Didier Reynders, the strongman of the MR in Brussels, was absent. Flemish observers therefore asked themselves questions. Did he really have to sell his soul for ten years? The politicization of the management team - to manage a museum commissioned by the Pompidou Center and largely paralyzed during the long conversion work of the former Citroën garage - is obvious. Employees include Jean-François Leconte, Didier Gosuin's former chief of staff, Baptiste Delhauteur, Rudi Vervoort's former deputy chief of staff, and his former chief of staff, Yves Goldstein, promoted to Kanal- Pompidou. Goldstein is not considered to be a specialist in contemporary art. His position as leader of the PS schaerbeekois could explain this appointment.
In a commune with a strong Muslim presence, Goldstein, of Jewish origin, was unlikely to lead the PS to electoral victory, especially since he had declared during a round table that 90 percent of Schaerbeek adolescents "consider the Paris terrorists as heroes". He needed a way out instead of mayorat.
The irony is that it was the Flemish Minister of Culture Sven Gatz who granted a subsidy to the synergies of Kanal with cultural institutions in Brussels. This will not be enough to dispel the fear that Kanal-Pompidou will swallow all the subsidies and dry up the cultural world of Brussels. Sven Gatz has also said that Kanal-Pompidou will be able to draw on the collections of Flemish museums.
The dependence of Paris continues however to curb the Flemish passion for Kanal-Pompidou, as well as the attitude of going alone in the Brussels-Capital Region. With a little diplomacy and discernment of political sensibilities, one could have obtained an artistic contribution from the federal collections. The Flemings could have been seduced by a position in the Kanal leadership. As it stands now, the "Fleming Servant" on the Board of Directors is Willem Elias, known in Flanders for the misogynistic statements that led to his suspension as a professor at the VUB. Not the best choice.
And instead of paying the Center Pompidou to display the French artistic trophies, we could have stimulated the creativity of the Brussels cultural world by injecting two million euros a year. A missed opportunity, according to Dirk Snauwaert, director of the Wiels Contemporary Art Center. He sent four proposals for cooperation to Kanal-Pompidou without ever receiving any response. It is very revealing.
Museum of Contemporary Art in Brussels: Kanal has attracted over 21,000 visitors for its opening weekend.
"This launch was a crazy bet, the general public has responded, and today we can only rejoice at the success of this first stage.This is only a departure, the big challenge will be to bring this new place for 400 days, "said Yves Goldstein, project manager for the Brussels government.
Kanal will be open, for a year of prefiguration, until June 10, 2019.
fonte: @edisonmariotti #edisonmariotti
"Eu só quero pensar no futuro e não ficar triste." Elon Musk.
-
"I just want to think about the future and not be sad." Elon Musk.
This report is guaranteed to verify the address of the LINK above
Say no to fake News!
-
Esta reportagem tem a garantia de apuração do endereço do LINK acima.
Diga não às fake news!
-
Culture is not what enters the eyes and ears,
but what modifies the way of looking and hearing
A museum is not just a place for treasured artefacts,
but a vibrant space where history truly comes alive!
-
mas um espaço vibrante onde a história realmente ganha vida
--br via tradutor do google
Museu Kanal em Bruxelas: os flamengos são muito cautelosos com o projeto. OPINIÕES: Uma crônica de Jan De Troyer.
Mais de 21.000 visitantes participaram na antiga garagem da Citroën, quai des Péniches, no fim-de-semana de abertura do futuro museu de arte contemporânea "Kanal-Centre Pompidou" em Bruxelas. Poucos meses antes das eleições comunais, esse sucesso deve deliciar o chefe do governo de Bruxelas, Rudi Vervoort. Mas no lado flamengo, o entusiasmo por este projeto permanece mais limitado. O fato de o Kanal pagar nos próximos dez anos 2 milhões de euros por ano no Centro Pompidou, que decidirá, apenas em Paris, quais coleções serão exibidas em Bruxelas, reforça a desconfiança flamenga.
Em seu discurso de abertura, a ministra francesa da Cultura, Françoise Nyssen, falou liricamente sobre uma "aventura europeia". Em retrospecto, o respeitável "Frankfurter Allgemeine" evoca uma "subsidiária do Centro Pompidou", uma percepção que não consolidará a imagem de Bruxelas, nem na Flandres nem no exterior.
Para justificar a docilidade de Bruxelas aos peritos culturais parisienses, os suspeitos do costume, isto é, o N-VA, foram apontados. O secretário de Estado para Política Científica, Zuhal Demir (N-VA), chefe dos museus federais, recusou-se a emprestar coleções federais ao Kanal-Pompidou, forçando a instituição a recorrer à França. Mas mesmo no Sul, criticamos a total falta de consulta aos moradores de Bruxelas e a N-VA não foi a única a expressar reservas sobre o que poderia ser descrito como colonização cultural na capital européia.
Nenhum representante do governo federal chegou à inauguração do novo museu. Mesmo Didier Reynders, o homem forte do MR em Bruxelas, estava ausente. Observadores flamengos, portanto, se fizeram perguntas. Ele realmente teve que vender sua alma por dez anos? A politização da equipa de gestão - gerir um museu encomendado pelo Centro Pompidou e em grande parte paralisado durante o longo trabalho de conversão da antiga garagem da Citroën - é óbvia. Os funcionários incluem Jean-François Leconte, ex-chefe de gabinete de Didier Gosuin, Baptiste Delhauteur, ex-vice-chefe de gabinete de Rudi Vervoort, e seu ex-chefe de gabinete, Yves Goldstein, promovido a Kanal-Pompidou. Goldstein não é considerado especialista em arte contemporânea. Sua posição como líder do PS Schaerbeekois poderia explicar essa nomeação.
Em uma comuna com forte presença muçulmana, Goldstein, de origem judaica, dificilmente levaria o PS à vitória eleitoral, especialmente desde que ele declarou durante uma mesa redonda que 90% dos adolescentes de Schaerbeek "consideram os terroristas de Paris como heróis". Ele precisava de uma saída em vez de mayorat.
A ironia é que foi o ministro flamengo da Cultura, Sven Gatz, que concedeu um subsídio às sinergias de Kanal com instituições culturais em Bruxelas. Isso não será suficiente para dissipar o medo de que Kanal-Pompidou engula todos os subsídios e acabe com o mundo cultural de Bruxelas. Sven Gatz também disse que o Kanal-Pompidou poderá recorrer às coleções de museus flamengos.
A dependência de Paris continua, no entanto, a conter a paixão flamenga por Kanal-Pompidou, bem como a atitude de ir sozinho na região de Bruxelas-Capital. Com um pouco de diplomacia e discernimento de sensibilidade política, pode-se obter uma contribuição artística das coleções federais. Os flamengos poderiam ter sido seduzidos por uma posição na liderança do Kanal. Tal como está agora, o "Servo Fleming" no Conselho de Administração é Willem Elias, conhecido na Flandres pelas declarações misóginas que levaram à sua suspensão como professor na VUB. Não é a melhor escolha.
E em vez de pagar ao Centre Pompidou para exibir os troféus artísticos franceses, poderíamos ter estimulado a criatividade do mundo cultural de Bruxelas injetando dois milhões de euros por ano. Uma oportunidade perdida, segundo Dirk Snauwaert, diretor do Wiels Contemporary Art Centre. Ele enviou quatro propostas de cooperação ao Kanal-Pompidou sem receber resposta alguma. Isso é muito revelador.
Museu de Arte Contemporânea em Bruxelas: Kanal atraiu mais de 21.000 visitantes para o seu fim de semana de abertura.
"Este lançamento foi uma aposta louca, o público em geral respondeu, e hoje só podemos nos alegrar com o sucesso desta primeira etapa. Esta é apenas uma partida, o grande desafio será trazer este novo lugar por 400 dias", disse Yves Goldstein, gerente de projetos do governo de Bruxelas.
Kanal estará aberto, por um ano de prefiguração, até 10 de junho de 2019.
--fr
Musée Kanal à Bruxelles: les Flamands se méfient grandement du projet. OPINIONS: Une chronique de Jan De Troyer.
Plus de 21 000 visiteurs ont participé dans l’ex-garage Citroën, quai des Péniches, au week-end d’ouverture du futur musée bruxellois d’art contemporain "Kanal-Centre Pompidou". A quelques mois des élections communales, ce succès doit enchanter le chef du gouvernement bruxellois Rudi Vervoort. Mais du côté flamand, l’enthousiasme pour ce projet reste plus limité. Le constat que Kanal paiera dans les dix années à venir 2 millions d’euros par an au Centre Pompidou qui décidera seul à Paris quelles collections seront montrées à Bruxelles renforce la méfiance flamande.
Dans son discours d’inauguration, la ministre française de la Culture, Françoise Nyssen, a parlé lyriquement d’une "aventure européenne". Avec plus de recul, le respectable "Frankfurter Allgemeine" évoque une "filiale du Centre Pompidou", une perception qui ne va pas consolider l’image de Bruxelles, ni en Flandre ni à l’étranger.
Pour justifier la docilité bruxelloise aux experts culturels parisiens, on a pointé du doigt les suspects habituels, c’est-à-dire la N-VA. La secrétaire d’Etat à la Politique scientifique, Zuhal Demir (N-VA), responsable des musées fédéraux, a refusé de prêter des collections fédérales à Kanal-Pompidou, obligeant ainsi l’institution à se tourner vers la France. Mais même au Sud, on critique le manque total de concertation des Bruxellois et la N-VA n’a pas été la seule à émettre des réserves sur ce qu’on pourrait qualifier de colonisation culturelle au sein de la capitale européenne.
Pas un seul représentant du gouvernement fédéral n’est venu à l’inauguration du nouveau musée. Même Didier Reynders, l’homme fort du MR à Bruxelles, était absent. Les observateurs flamands se sont donc posé des questions. Fallait-il vraiment vendre son âme pendant dix ans ? La politisation de l’équipe de direction - pour gérer un musée commandé par le Centre Pompidou et largement paralysé au cours des longs travaux de reconversion de l’ancien garage Citroën - saute aux yeux. Parmi les salariés, on retrouve Jean-François Leconte, ex-chef de cabinet de Didier Gosuin, Baptiste Delhauteur, ex-chef de cabinet adjoint de Rudi Vervoort, ainsi que son ancien chef de cabinet, Yves Goldstein, promu grand manitou de Kanal-Pompidou. Or, M. Goldstein n’est pas réputé être un spécialiste de l’art contemporain. Sa position de leader du PS schaerbeekois pourrait expliquer cette nomination.
Dans une commune à forte présence musulmane, Goldstein, d’origine juive, avait peu de chances de mener le PS à la victoire électorale, d’autant qu’il avait déclaré au cours d’une table ronde que 90 pour cent des adolescents schaerbeekois "considèrent les terroristes de Paris comme des héros". Il lui fallait donc une porte de sortie en lieu et place du mayorat.
L’ironie veut que ce soit le ministre flamand de la Culture Sven Gatz qui a accordé une subvention aux synergies de Kanal avec les institutions culturelles bruxelloises. Cela ne suffira pas pour dissiper la crainte que Kanal-Pompidou puisse avaler tous les subsides et assécher le monde culturel bruxellois. Sven Gatz a d’ailleurs dit que Kanal-Pompidou pourra puiser dans les collections des musées flamands.
La dépendance de Paris continue pourtant à freiner la passion flamande pour Kanal-Pompidou, tout comme l’attitude de faire cavalier seul de la Région de Bruxelles-Capitale. Avec un peu de diplomatie et de discernement des sensibilités politiques, on aurait pu obtenir un apport artistique des collections fédérales. On aurait pu séduire les Flamands par une position au sein de la direction de Kanal. Dans l’état actuel des choses, le "Flamand de service" au sein du conseil d’administration s’appelle Willem Elias, connu en Flandre pour les déclarations misogynes qui lui ont valu une suspension comme professeur à la VUB. Pas le meilleur choix.
Et au lieu de payer le Centre Pompidou pour étaler les trophées artistiques français, on aurait pu stimuler la créativité du monde culturel bruxellois par une injection de deux millions d’euros par an. Une occasion manquée, selon Dirk Snauwaert, directeur du Centre d’art contemporain Wiels. Il a envoyé quatre propositions de coopération à Kanal-Pompidou sans jamais recevoir la moindre réponse. C’est très révélateur.
Musée d'art contemporain à Bruxelle: Kanal a attiré plus de 21.000 visiteurs pour son week-end d'ouverture.
"Ce lancement était un pari fou, le grand public a répondu présent. Aujourd'hui, nous ne pouvons que nous réjouir de la réussite de cette première étape.Ce n'est qu'un départ, le grand défi sera de faire vivre ce nouveau lieu pendant 400 jours", a déclaré Yves Goldstein, chargé de mission du gouvernement bruxellois pour ce projet.
Kanal sera ouvert, pour une année de préfiguration, jusqu'au 10 juin 2019
--DEUTSCH via tradutor do google
Kanal Museum in Brüssel: Die Flamen sind sehr vorsichtig mit dem Projekt. MEINUNGEN: Eine Chronik von Jan De Troyer.
Mehr als 21.000 Besucher nahmen am Eröffnungswochenende des zukünftigen Brüsseler Museums für zeitgenössische Kunst "Kanal-Centre Pompidou" an der ehemaligen Citroën-Werkstatt Quai des Péniches teil. Wenige Monate vor den Kommunalwahlen muss dieser Erfolg den Brüsseler Regierungschef Rudi Vervoort begeistern. Aber auf flämischer Seite bleibt die Begeisterung für dieses Projekt begrenzt. Die Tatsache, dass Kanal in den nächsten zehn Jahren 2 Millionen Euro pro Jahr im Centre Pompidou zahlen wird, das allein in Paris entscheiden wird, welche Sammlungen in Brüssel gezeigt werden, verstärkt das flämische Misstrauen.
In ihrer Eröffnungsrede sprach die französische Kulturministerin Françoise Nyssen lyrisch von einem "europäischen Abenteuer". Im Nachhinein erinnert die respektable "Frankfurter Allgemeine" an eine "Filiale des Centre Pompidou", eine Wahrnehmung, die das Bild von Brüssel weder in Flandern noch im Ausland festigen wird.
Um die Brüsseler Fügsamkeit gegenüber den Pariser Kulturexperten zu rechtfertigen, wurden die üblichen Verdächtigen, das heißt die N-VA, aufgezeigt. Staatssekretär für Wissenschaftspolitik, Zuhal Demir (N-VA), Leiter der Bundesmuseen, lehnte es ab, Bundeskollektionen an Kanal-Pompidou zu vergeben und zwang die Institution, sich an Frankreich zu wenden. Aber auch im Süden kritisieren wir den völligen Mangel an Konsultation der Einwohner von Brüssel, und die N-VA war nicht die einzige, die Vorbehalte gegen etwas äußerte, was man als kulturelle Kolonisierung in der europäischen Hauptstadt bezeichnen könnte.
Zur Einweihung des neuen Museums kam kein einziger Vertreter der Bundesregierung. Selbst Didier Reynders, der starke Mann der MR in Brüssel, war abwesend. Flämische Beobachter haben sich deshalb selbst Fragen gestellt. Musste er wirklich seine Seele für zehn Jahre verkaufen? Die Politisierung des Managementteams - die Leitung eines Museums, das vom Centre Pompidou in Auftrag gegeben und während der langen Umbauarbeiten der ehemaligen Citroën-Garage weitgehend gelähmt wurde - ist offensichtlich. Zu den Mitarbeitern gehören Jean-François Leconte, der ehemalige Stabschef von Didier Gosuin, Baptiste Delhauteur, ehemaliger stellvertretender Stabschef von Rudi Vervoort, und sein früherer Stabschef Yves Goldstein, der nach Kanal-Pompidou befördert wurde. Goldstein gilt nicht als Spezialist für zeitgenössische Kunst. Seine Position als Anführer der PS schaerbeekois könnte diese Ernennung erklären.
In einer Gemeinde mit einer starken muslimischen Präsenz würde Goldstein, jüdischer Herkunft, die PS wahrscheinlich nicht zum Wahlsieg führen, zumal er bei einem Runden Tisch erklärt hatte, dass 90 Prozent der Schaerbeek-Jugendlichen "die Pariser Terroristen als Helden ansehen". Er brauchte einen Ausweg statt Mayorat.
Die Ironie ist, dass der flämische Kultusminister Sven Gatz den Synergien von Kanal mit kulturellen Einrichtungen in Brüssel einen Zuschuss gewährt hat. Das wird nicht ausreichen, um die Angst zu zerstreuen, dass Kanal-Pompidou alle Subventionen schlucken und die kulturelle Welt von Brüssel austrocknen wird. Sven Gatz hat auch gesagt, dass Kanal-Pompidou in der Lage sein wird, auf die Sammlungen flämischer Museen zurückgreifen zu können.
Die Abhängigkeit von Paris setzt jedoch fort, die flämische Leidenschaft für Kanal-Pompidou, sowie die Haltung des Gehens allein in der Region Brüssel-Hauptstadt zu zügeln. Mit ein bißchen Diplomatie und Einsicht in die politischen Empfindlichkeiten hätte man einen künstlerischen Beitrag der föderalen Sammlungen erhalten können. Die Flamen hätten durch eine Position in der Kanalführung verführt werden können. Der "Flame Servant" im Vorstand ist Willem Elias, der in Flandern für die frauenfeindlichen Äußerungen bekannt ist, die zu seiner Suspendierung als Professor an der VUB führten. Nicht die beste Wahl.
Und anstatt dem Centre Pompidou die französischen Kunsttrophäen zu zeigen, hätten wir die Kreativität der Brüsseler Kulturwelt mit zwei Millionen Euro pro Jahr stimulieren können. Eine verpasste Chance, so Dirk Snauwaert, Direktor des Wiels Contemporary Art Center. Er sandte vier Vorschläge für eine Zusammenarbeit nach Kanal-Pompidou, ohne jemals eine Antwort zu erhalten. Es ist sehr aufschlussreich.
Museum für zeitgenössische Kunst in Brüssel: Kanal hat am Eröffnungswochenende über 21.000 Besucher angezogen.
"Dieser Start war eine verrückte Wette, die breite Öffentlichkeit hat geantwortet, und heute können wir uns nur über den Erfolg dieser ersten Etappe freuen. Das ist nur eine Abweichung, die große Herausforderung wird sein, diesen neuen Ort für 400 Tage zu bringen," sagte Yves Goldstein, Projektleiter für die Brüsseler Regierung.
Kanal wird bis zum 10. Juni 2019 für ein Jahr Vorprägung geöffnet sein.
--ucraniano via tradutor do google
Музей Каналу в Брюсселі: фламандці дуже піклуються про проект. ДУМКИ: літопис Яна Де Тройера.
Більше 21 000 відвідувачів взяли участь у колишньому гаражі Citroën quai des Pйnіhes у вихідні майбутнього майбутнього музею сучасного мистецтва Брюсселя "Kanal-Center Pompidou". За кілька місяців до громадських виборів цей успіх повинен задовольнити голова уряду Брюсселя Руді Вервоорт. Але на фламандській стороні ентузіазм за цим проектом залишається більш обмеженим. Той факт, що Каналь заплатить протягом найближчих десяти років 2 млн. Євро на рік у Центрі Помпиду, який вирішить лише в Парижі, які збірки будуть показані в Брюсселі, посилює фламандську недовіру.
У своєму вступному слові французький міністр культури Франсуаз Ніссен, лірично, говорив про "європейські пригоди". З огляду на ретроспективи, респектабельний "Frankfurter Allgemeine" викликає "дочірнє підприємство Центру Помпіду", сприйняття якого не зміцнить імідж Брюсселя ні в Фландрії, ні за її межами.
Для обгрунтування патентних експертів у галузі культури в Брюсселі було відзначено звичайних підозрюваних, тобто N-VA. Державний секретар з наукової політики Джарім Деймір (N-VA), глава федеральних музеїв, відмовився надавати федеральні збірки Каналу-Помпіду, змушуючи установи звернутися до Франції. Але навіть на Півдні ми критикуємо повну відсутність консультацій з жителями Брюсселя, і N-VA не єдиний, хто висловив застереження щодо того, що можна було б назвати культурною колонізацією в європейській столиці.
Жоден представник федерального уряду не прийшов на інавгурацію нового музею. Навіть Дідьє Рейндсер, сильний людина МЗ в Брюсселі, був відсутній. Тому фламандські спостерігачі задавали собі питання. Він дійсно повинен був продати свою душу протягом десяти років? Політизація команди керівництва - керувати музеєм за замовленням Центру Помпіду і значною мірою паралізувати під час тривалої переробки колишнього гатунку Citroën - очевидна. Співробітниками є Жан-Франсуа Леконт, колишній начальник штабу Дідьє Госуін, колишній заступник начальника штабу Батіст Дельгаутеор, колишній начальник штабу Ів Голдстейн, який просунувся до Канал-Помпіду. Гольдштейн не вважається фахівцем у сучасному мистецтві. Його призначення як лідера PS schaerbeekois могло б пояснити це призначення.
У комуні з сильною мусульманською присутністю Гольдштейна з єврейського походження навряд чи приведе PS до перемоги на виборах, особливо, оскільки він заявив під час круглого столу, що 90% підлітків Шербейк "вважають паризьких терористів героями". Йому потрібен вихід, а не міський голова.
Іронія полягає в тому, що міністр культури Фландрії Свен Гатц дав субсидії синергії каналу з установами культури в Брюсселі. Цього буде недостатньо, щоб розвіяти побоювання, що Kanal-Pompidou поглинає всі субсидії та сушить культурний світ Брюсселя. Свен Гатц також заявив, що Kanal-Pompidou зможе спиратися на колекції фламандських музеїв.
Залежність Парижа продовжує, однак, приборкати фламандську пристрасть до Канал-Помпіду, а також ставлення до самотнього відпочинку в регіоні Брюссель-столиця. З невеликою дипломатією та розпізнаванням політичних почуттів, можна було б отримати художній внесок з федеральних колекцій. Флемінгс міг звабитися позицією в керівництві каналу. На сьогоднішній день «Флемінг Сервантом» на раді директорів є Віллем Еліас, відомий у Фландрії за помилкові заяви, які призвели до його призупинення як професора в VUB. Не найкращий вибір.
І замість того, щоб заплатити Центру Помпіду за відтворення французьких художніх трофеїв, ми могли б стимулювати творчість брюссельського культурного світу шляхом ін'єкції двох мільйонів євро на рік. Пропустила можливість, за словами Дирка Сновуарта, директора Центру сучасного мистецтва Вієла. Він направив чотири пропозиції щодо співпраці в Каналь-Помпіду, не отримуючи жодних відповідей. Це дуже показово.
Музей сучасного мистецтва у Брюсселі: "Канал" залучив понад 21 000 відвідувачів на вихідні.
"Цей запуск став безглуздою ставкою, про що відповіла широка громадськість, і сьогодні ми можемо тільки радіти успіху цього першого етапу. Це лише від'їзд, велика проблема полягає в тому, щоб вивести це нове місце на 400 днів", - сказав він. Ів Голдштейн, керівник проекту уряду Брюсселя.
Kanal буде відкритий протягом року префігурації до 10 червня 2019 року.
--chines via tradutor do google
布鲁塞尔Kanal博物馆：佛兰德人对这个项目非常谨慎。意见：Jan De Troyer编年史。
在未来的布鲁塞尔当代艺术博物馆“Kanal-Center Pompidou”的开幕周末，超过21,000名参观者参加了前Citroën车库quai desPéniches。在社区选举前几个月，这一成功必须让布鲁塞尔政府领导Rudi Vervoort感到高兴。但在佛兰芒方面，这个项目的热情仍然较为有限。 Kanal将在未来十年支付每年200万欧元在蓬皮杜艺术中心支付这一事实，该艺术中心将仅在巴黎决定哪些收藏品将在布鲁塞尔展出，这加强了佛兰德人的不信任。
法国文化部长FrançoiseNyssen在开幕致辞中抒情地谈到了“欧洲冒险”。事后看来，值得尊敬的“法兰克福汇报”唤起了“蓬皮杜艺术中心的子公司”，这种看法不会巩固布鲁塞尔的形象，无论是在法兰德斯还是在国外。
为了证明布鲁塞尔对巴黎文化专家的合理性，人们指出了常见的嫌疑犯，即N-VA。科学政策国务秘书Zuhal Demir（N-VA）是联邦博物馆的负责人，拒绝向Kanal-Pompidou提供联邦收藏品，迫使该机构转向法国。但即使在南方，我们也批评布鲁塞尔居民完全缺乏咨询意见，N-VA并不是唯一一个对欧洲首都可以被描述为文化殖民化的人持保留态度的人。
没有一个联邦政府的代表来参加新博物馆的就职典礼。就连布鲁塞尔MR先生的Didier Reynders也不在场。因此，佛兰芒观察员问自己的问题。他真的要卖掉他的灵魂十年了吗？管理团队的政治化 - 管理蓬皮杜中心委托的博物馆，并且在前雪铁龙车库的长期改装工作中大部分时间都处于瘫痪状态 - 显而易见。员工包括Didier Gosuin前任参谋长Jean-FrançoisLeconte，Rupt Vervoort前副总参谋长Baptiste Delhauteur和他的前任参谋长Yves Goldstein晋升为Kanal-Pompidou。戈尔茨坦不被认为是当代艺术的专家。他作为PS schaerbeekois的领导者的位置可以解释这个任命。
在一个拥有强大穆斯林存在的公社中，来自犹太人的戈尔茨坦不太可能领导PS取得选举胜利，特别是因为他在一个圆桌会议上宣称90％的斯哈尔贝克青少年“认为巴黎恐怖分子是英雄”。他需要一条出路而不是mayorat。
具有讽刺意味的是，正是佛兰德斯文化部长斯文加茨（Sven Gatz）授予卡纳尔与布鲁塞尔文化机构协同作用的补贴。这还不足以消除恐惧，认为Kanal-Pompidou将吞噬所有补贴并干涸布鲁塞尔的文化世界。斯文盖茨还表示，卡纳尔蓬皮杜将能够利用佛兰芒博物馆收藏。
然而，巴黎的依赖继续遏制佛兰芒对Kanal-Pompidou的热情，以及在布鲁塞尔首都地区独自一人的态度。只要有一点外交和对政治敏感的洞察力，就可以从联邦收藏中获得艺术贡献。弗莱明斯本可以被卡纳尔领导层的一个职位所吸引。就目前来看，董事会的“弗莱明仆人”是威廉埃利亚斯，在佛兰德斯闻名，因为导致他被禁止出任VUB教授的厌恶女性言论。不是最好的选择。
与其付给蓬皮杜艺术中心展示法国艺术奖杯，我们可以通过每年注入200万欧元来刺激布鲁塞尔文化世界的创造力。 Wiels当代艺术中心主任Dirk Snauwaert表示，错过了一次机会。他向Kanal-Pompidou提出了四项合作建议，但没有收到任何答复。这是非常明显的。
布鲁塞尔当代艺术博物馆：Kanal在开幕周末吸引了超过21,000名参观者。
“这次发布是一个疯狂的赌注，普通大众已经回应，今天我们只能为这个第一阶段的成功感到高兴。这只是一个离开，这个巨大的挑战将是把这个新的地方放置400天，”说。布鲁塞尔政府项目经理Yves Goldstein。
Kanal将在2019年6月10日之前开放一年。
Nenhum comentário:
Postar um comentário